nav-left cat-right
cat-right

Свято Героїв 2006

Звернення до Української Громади м. Чікаго від УГО “Помаранчева Хвиля”

Шановна Українська Громадо!

          До Вас звертаються члени Ради Української Громадської Організації “Помаранчева Хвиля”.     

          Керуючись добрими, чесними і патріотичними намірами, ми члени Організації, спрямовуємо наші зусилля на співпрацю з громадою на засадах любові, поваги, взаєморозуміння і толерантності.

Наша Організація відкрита для всіх, хто щиро любить Україну, її мову і культуру, хто зберігає українську спадщину і традиції, хто щиро бажає працювати для розквіту і розбудови української громади в Америці.

          21 травня 2006 року з ініціативи УГО “Помаранчева Хвиля” відбулось Свято Героїв в приміщенні школи св. Отця Миколая. Ми, члени Організації, сердечно дякуємо українській громаді за активну участь в проведенні Свята, за пам’ять і пошану до Героїв, котрі віддали своє життя за волю України. Свято Героїв відбулось величаво і з великим піднесенням в громаді. Учасниками Свята були гості  з України: Голова Всеукраїнського Об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок, Народний артист України Богдан Бенюк, хор СУМу з Чікаго та Українська Капела бандуристів з Канади.

          Всі імпрези і заходи, які відбуваються в Чікаго з метою збереження і пропаганди українства на теренах Америки, повинні підтримуватись всією українською громадою, незалежно від того, хто їх організовує і проводить. На жаль, напередодні проведення Свята Героїв, певними особами чинився сильний опір на членів Ради УГО “Помаранчева Хвиля”та окремих людей в українській громаді, з метою перешкодити проведенню Свята.

          Ми з всією відповідальністю заявляємо про недопустимість застосування методів непристойного тиску на нашу Організацію і безпідставної образи головного доповідача Свята Олега Тягнибока. Олег Тягнибок і Богдан Бенюк – є патріотами України, котрі присвятили своє життя для захисту і утвердження національної ідеї розбудови Української держави. Тільки маючи високу національну ідею – будемо мати сильну націю і могутню державу!

          Українська Громадська Організація “Помаранчева Хвиля” буде і надалі проводити активну діяльність в українській громаді міста Чікаго та працювати на її благо.

          Нехай нам в цьому допоможе Всемогутній Бог!

 Голова Української Громадської Організації

“Помаранчева Хвиля”   -        Ярослав      Загайський

 

………………………………………………………………………………………………..

Українська Громадська Організація Помаранчева Хвиля”  
звітує
“СВЯТО ГЕРОЇВ” успішно відбулося

 

„Помаранчева Революція” – що викликають в душі українців ці слова? Хвилюючу гордість за свій народ, спомин злету духовного єднання, усвідомлення, що МИ – УКРАЇНЦІ! Що нас багато! Що любимо свою Україну, бо надіємось на її краще майбутнє, бо віримо, що ми зможемо того кращого досягти.
“Помаранчева хвиля” – громадська чиказька організація, яка народилася в час тих визначних для України подій і активно продовжує свою роботу, обє’ днуючи молоде і старше покоління еміграцій.
21 травня заходами організації „Помаранчевої хвилі” під керівництвом Ярослава Загайського і Юрія Мельника з ініціативи шановних Мирона Лущака, Луки Костелини, Лева Боднара відбулось  „Свято Героїв”на яке було запрошено гостей з України депутата ВР України, керівника всеукраїнського об’єнання “Свобода” Олега Тягнибока, Народного артиста Укрїни- Богдана Бенюка а також капелу бандуристів з  Канади під керівництвом Віктора Мішалова. А честь представити українське Чикаго випала хору СУМу під керівництвом Володимира Поповича. Добре організоване, заздалегідь продумане до найменших дрібниць, а саме- старанно виготовлені рекламні матеріали, квитки, книжка  - програмка(впорядкована Л. Костелиною) – що перед входом до зали  одержали всі гості, які прибули на свято.
 В залі звучала тиха музика (на пульті звукорежисерів працювали батько і син Демберецькі), слайд-шоу із портретами наших героїв-Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Тараса Чупринки, Ольги Басараб, Алли Горської, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Володимира Івасюка, Георгія Гонгадзе та ін.любязно підготував Іван Грицак( телепрограма “Узір”), сцену прикрашали прапор України, герб- тризуб, соняшники, рушники – налаштовували на урочисто піднесений настрій.
Вмить музика стихла– до зали, колишніми американськими вояками українського походження і представниками молодіжних організацій, урочисто внесено прапори Америки і України та встановлено на сцені.
Голова „Помаранчевої Хвилі” Ярослав Загайський виступив із коротким вступним словом. Консул Олег Шевченко закликав шанувати як відомих  героїв, так і тисячі безіменних борців, які віддали життя за Незалежну Україну. Відтак провадив весь концерт наш  улюбленець знаменитий актор Богдан Бенюк. Скільки б я намагалася підібрати похвальних слів, та все вже не раз сказано до мене. Лиш не можу втриматися, аби не відзначити досконалий баланс між двома іпостасями, що вміщаються в особі Богдана Бенюка – актор і політичний діяч – що вміло керував емоціями присутніх, викликаючи і сміх і сльози.
Капела бандуристів з Канади подарували нам велику і різноманітну програму. Мушу відзначити, що за останні 6,5 років, що я перебуваю в Чикаго, хорового колективу такого рівня мені чути ще не доводилося. Це професійний колектив, традиції якого передаються від батька до сина . Низький уклін за цей щедрий дар організаторам приїзду капели! Як зачарована я стежила за руками диригента – класична диригентура і повне
підкорення жестам хористами. Яке розкішне звучне піаніссімо! Як ювелірно і природно виконувалися крещендо і дімінуендо – динамічні відтінки, як різноманітно звучали хорові мініатюри. А на додачу молодь з бандурами, артистизм виконання хористами жартівливих пісень. Чудово і незабутньо!
Наш хор СУМу чимало потрудився, підготувавши цілком нову програму – попуррі із пісень на теми героїки, і завершив цю в’язанку піснями Помаранчевого Майдану. Керівник Володимир Попович останнім часом захопився такою формою хорового співу, що вимагає, насамперед він нього, багато підготовчої праці.
 Нарешті до святкового слова запрошено Олега Тягнибока. Цікаво було знайомитися із провідником партії крайніх правих, як ще називають „Свободу”. Враження цілком позитивне. Починаючи із виграшної зовнішності, образ складався із приємного тембру голосу, який Олег вживає на найменшій гучності, наче стримує, але без зусилля. Щиро, без пафосу, стримано і скромно, стисло за заданою темою і не забираючи забагато часу, Олег Тягнибок завоював симпатії багатьох. Ми маємо безліч героїв, більш відомих і зовсім невідомих, ми маємо непочатий лан роботи, бо вороги, що безжально винищували наших героїв, продовжують свою чорну справу – всіма способами посягають на нашу незалежність, мову, прагнуть полонити Україну, а нас зробити своїми рабами. Вірю, стріпнулося в кожних грудях серце у присутніх на святі на слова Олега Тягнибока: „Я розповів Вам фрагмент історії моєї родини – як Олег з бабусею Мартою віднайшли пару років тому могилу бабусиного брата, вбитого комуністами за участь в УПА – але я певний, що КОЖЕН з ВАС міг би тут зараз встати і розповісти подібну історію своєї родини”. Присутні вітали гостя стоячи, щедрими оплесками.
І знову лунали пісні капели, із подякою спонсорам свята виступив доктор Юрій Мельник. Гімн України завершив урочисту частину, та ніхто не хотів ще довго розходитись, хотілось розмови, обмінів думок про наболії питання визнання Україною своїх героїв. У понеділок 22 травня увечері в культурному осередку в Чикаго зібралася громада, щоб ще продовжити „Бенкет крові і Духа” – як влучно назвав наші зустрічі Богдан Бенюк.
Це Богдан розпочав зустріч, та таким запальним виступом, де переплелися випадки з життя, історії і жарти, що ми сміялись до сліз. А коли слово взяв Олег Тягнибок, то всупереч попереднім намірам побудувати зустріч у формі запитань і відповідей, говорив сам. Говорив і відчувалося, що, як він потім намагався вибачитися, його „прорвало”. Ми почули такі речі, такі подробиці, яких ми не знайшли б в пресі, не зуміли би спровокувати своїми запитаннями… а це є реальне життя в нашій рідній Україні. Моторшно. Просто страшно.
Ось такі мої враження від  знайомства із провідниками партії „Свобода” завдяки нашим зустрічам на радіо хвилях „Української хвилі”, „Незалежного радіо”, на святі героїв і на зустрічі в культурному осередку. Дякуємо організаторам свята, спонсорам, всім хто трудиться для відродження українства загалом. Господи! Дякую Тобі, що ти так любиш мою Україну, що даєш їй нових і нових ГЕРОЇВ. Дякую, що вони ЖИВІ! Дякую, що вони відстоюють за такі високі ідеали.Поможи їм, Божe
                                                                                    Віра Журавська
……………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Л.Костелина
Вже минуло два місяці від початку весни, однак неділя, 21 травня 2006, в Чикаґао   була холоднувата, можна сказати - невесняна. Та не можна говорити, що вона відображувала настрій чикаґських українців. Ні! Того дня, вони влаштовували Свято героїв. І якщо шукати аналогії між погодою і святом, то хіба в тому змислі, що в серцях вони відчували певний холодний дискомфорт при згадці про те, скільки то жерт наш народ зложив на шляху до волі. Але заразом відчували й теплоту в душі, згадуючи героїв, бо вони, - це світлі постаті в нашій історії, люди великого духа. Жаль тільки, що завчасно згинули з рук наших ворогів, тих, що окуповували нашу Батьківщину, не дійшовши до дорогої мети – ВОЛІ. Можливо в холоднуватому дні відображувалася трагічна доля цих найкращих синів нашого народу, наших героїв.
Поза межами України, в нашій розсіяності, українська спільнота завжди вшановувала українських героїів у формі громадських, святкових концертів, переважно в травні – в тому місяці, в якому від рук московських аґентів згинули два визначні сини нашого народу: Отаман Симон Петлюра та Полковник Евген Коновалець. Згодом, ті відзначування набрали форми щорічних військових апелів, які й досі відбуваються на цвинтарях в час Зелених свят. Під час таких апелів представники громади кладуть символічний вінок у стіп хреста на центральному місці, а отці, що служать панахиду, виголошують відповідне слово. У вужчих кругах, поодинокі громадські організації ще й сьогодні незаперестали вшановувати окремих героїв, і тільки з нагоди круглих дат однієї чи другої історичної постатті, святкування набирають характеру загальногромадського рівня . 
Українська Громадська Організація (УГО) “Помаранчева Хвиля” рішила відновити щорічну традицію улаштовування святково-шанувальних концертів в Чикаґо на честь героїв на широкому громадському рівні. Таке свято цього року відбулося саме в неділю, 21 травня 2006. Було воно дійсно величавим як у своєму задумі, так і за формою проведення. Почалося апелем українсько-американських комбатантів, які вмаршували в авдиторію з прапорами, провели салютну маршову композицію, поклали прапори на почесні місця. У присутніх були гарні зорові вражіння.
Свято відкрив голова УГО “Помаранчева Хвиля” Ярослав Загайський. Він пригадав мету свята і вказав на його вагомість в культі різних святкувань. Відтак попросив присутніх вшанувати поляглих героїв однохвилинною мовчанкою, що відбулося під звуки сурм.
Присутні мали програмки в своїх руках і знали, що наступним номером свята буде виступ Української Капели бандуристів з Канади під керівництвом заслуженого артиста України – маестро Віктора Мішалова. Не знали, однак, що очікувати, бо ця канадська хорова одиниця ще не гостювала у вітряному місті. Вже з перших кілька акордів першого номеру, яким був “Заповіту”, муз. Г. Хоткевича, всі відчули, що для них співтиме колектив високого рівня, професійний. Виконання наступних стрілецьких та народніх пісень (“Грай Кобзарю” та “Ой, видно село” – муз. Г. Китастого, “Ой, у полі верба” – В. Самійленка, “Їхав стрілець на війноньку” – М. Гайворонського і “Ой, у лузі” – Б. Кудрика) насолоджували слухачів. Виконання пісень знаминувала висока техніка співу, в якій дириґент зумів продемонструвати зі своїми хористами динаміку, майстерно переплітаючи піано і форте, при чому звертаючи на чітку дикцію. Численні сольні місця в піснях тільки збагачували красу співу і говорили похвально про співочий рівень співаків. Тривалими і довгими оплесками нагороджували капелу присутні після виконання поодиноких пісень, а після останньої – ще й встанням з місць.
Після такої вступної частини концерту, присутні з увагою слухали виступу консула України в Чикаґо Олега Шевченка. Він не тільки привітав громаду у таке велике свято, а й поділився цінними думками стосовно культу українських героїв, їх значіння в нашій історії.
Концерт продовжувався й місце на сцені знову зайняла співоча одиниця – цим разом Хор СУМ-у імені Миколи Павлушкова в Чикаґо. Ця сумівська одиниця відома чикаґській публиці, яка завжди любить послухати сумівців тимбільше, що сьогодні вона являється найкращим мішаним хором у нашому місті. Під керівництвом дириґента Володимира Поповича хор виконав в’язанку українських повстанських та стрілецьких пісень. Його другим номером, який не був позначений в програмці, була пісня з Майдану, виконання якої під час відвідин Чикаґа пані Катерини Ющенко привели її до сліз. Може й цього разу дехто з присутніх витирав сльози.
Ведучим на святі був відомий в Україні артист Богдан Бенюк, лавреат Державної премії імені о. Довженка. Він деклямував, розказував   про героїів, розважав присутніх піснею, своїм мистецьким словом заповідав окремі номери програми, за що збирав дружні оплески. Та все ж тати присутні чекали наступного номеру – святкового слова, яке для його виголошення приїхав з України Олег Тягнибок, депутат 3-го та 4-го скликань ВР України.
Хотілося б передати все, що доповідач сказав, бо в його виступі було так багато цінного, правдивого, а найважніше - відображення сьогодення в Україні. Ми українці, що проживаємо за межами Батьківщини, інтуітивно відчували потребу вшановувати українських героїв – синів і дочок українського народу, що віддали своє життя в боротьбі за здобуття свободи для свого народу. І якось не йняли віри, як доповідач розказував про те, кого ще сьогодні, на 15-му  році незалежности України, вважають і вшановують в Україні як героїв, і які події для них вагомі. Ми з болем слухали доповідача про стан української мови в Україні саме тому, що ми, хоч живемо вже довгі роки поза межами України, але не заперестали говорити тією мовою, нею молимося, співаємо пісень, пишемо. І тому питаємо словами доповідача: “Де наші сьогоднішні борці за своє, за те що наше і рідне? Коли, нарешті, будемо вшановувати дійсних українських героїв, що воювали проти кожного окупанта”?
Кінцевим номером мистецької програми був повторний виступ Капели бандуристів. Цим разом вони подарували присутнім веселі пісні різних українських композиторів, неначе хотіли нас підбадьорити після мінорної картини, яку нам змалював Олег Тягнибок. Цим разом бандуристи заспівали “Їхав, їхав козак містом”, “Вечір надворі”, “Джигуне”, “Ой, там коло млина”, “Український тропак” та “Сонце низенько”. На добавку, хористи ще подарували патріотичну “Пісню про Тютюника”, слова І Багряного, муз. Г. Китастого.
Попереду відспівання Українського національного гимну, голова УГО “Помаранчева Хвиля” Я. Загайський подякував гостям з України за участь в святі, всім виконавцям та присутнім за участь у святі. Вже давно такої численної присутности на національних святах в Чикаґо не було.
Свято мало особливий характер – про це подбало багато людей з УГО “Помаранчева Хвиля”. Гарне вражіння на присутніх робила сцена: великий національний прапор закривав цілу задню стіну, по середині – золотий тризуб. По правій стороні сцени був великий екран – на ньому присутні бачили численних українських героїв давнього минулого і останніх літ, які стрічкою з’являлися на екрані. Цими роботами і виготовленням реклямного матеріялу займалися Василm Бузько, Тарас Василик, Юрій Сорока, Володимир Тюн.
З нагоди свята, за редакцією Луки Костелини, була видана 56-ть сторінкова книжечка-програмка. На її сторінках був патріотичний вірш автора Миколи Вереса, стаття присвячена героям та інші статті стосовно свята, були світлини героїв: Ольги Басараб, Симона Петлюри, Евгена Коновальця, Тараса Чупринки, Степана Бандери, і новітніх: Алли Горської, Володимира Івасюка, Василя Стуса, Вячеслава Чорновола та Георгія Ґонґазе, і коротка інформація про те, як і від кого вони згинули. Були численні сторінки побажань різних осіб і підприємств. Однак не були вони типічною рекламою. На кожній сторінці була патріотична цитата з творчости відомих українських поетів: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, В. Стуса, В. Симоненка, О. Бабія і багато інших, а в центрі сторінки - різні гасла, наприклад: “Герої України не сперечались за державну мову – вони знали, що нею є тільки українська”, “Державну незалежність України здобуто – лишилося наповнити її змістом діл українських героїв”, “Героями України були ті, що не кривили душею” і багато таких подібних. В низу цих гасел були імена осіб за довільним розміщенням, що закупили сторінку в програмці.
Титульну сторінку прикрашував національний герб, а останню – вітання від Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки “Самопоміч”, яка княжим даром допомогла на покриття коштів свята. Українська громада радіє, що в “Українському селі” – так зветься частина міста Чикаґа, в якій замешкали українці та їхні установи - є українська фінансова інституція, яка фінансово, і морально, підтримує різні українські заходи і дійства. Спасибі чикаґській Спілці “Самопоміч”.
……………………………………………………………………………………………………………………………………………..
 Володимир Павелчак
 
 Столиці град, Базар, і Крути й Броди, 
                                                        Житомир, Хуст, і Чорний ліс і Львів
                                                  Це – вічний скарб, коштовнії клейноди
                                                  Минулих днів.
                                                                                    Микола Верес
Зранена українська земля…
Скільки на своєму віку їй довелося зазнати плюндровань ворожих зайд та окупантів-заброд. Хто тільки не топтав своїми брудними чобітьми твою землю, Україно! Скільки лиха та горя зазнали твої діти, Ненько! Яким мірилом виміряти ріки крові, пролитоїтвоїми вірними синами та доньками, у нерівній боротьбі з ворогами. Чи можна виміряти страждання та горе матерів за полеглими дітьми, що склали голови за Незалежність України?
Ні, ще ніхто не винайшов такої мірки, яка б могла визначати гіркоту втрат та співставляти її зі самопожертвою героїв.
Багато, дуже багато борців за Незалежність України залишилися ще й до сьогодні невідомими широкому українському загалові. Обчислення йде не на тисячі чи десятки тисяч, і навіть не на сотні тисяч героїв, рахунок іде на мільйони безіменних осіб, які вже ніколи не зможуть розповісти про свої подвиги. Але завдання наступних поколінь – пам’ятати про національних та безіменних героїв, і передавати цю пам’ять від батька до сина, з роду в рід!
Традиційно травень – це місяць, в якому українська діаспора впродовж десятиріч вшановує достойних синів та доньок свого народу.
Останніми роками, до цього святкування приєдналася й Україна. Однак, на превеликий жаль, по-справжньому героїв вшановують лише у західній частині держави. Закостенілість мислення представників центральних та південно-східних регіонів країни не дозволяє проводити вшанування національних героїв на загальнодержавному рівні. І це дуже прикро, адже свої голови за майбутнє Незалежної України складали представники усіх згаданих регіонів: галичани Євген Коновалець та Степан Бандера, виходець з Донецького краю Василь Стус та черкащанин В’ячеслав Чорновіл, буковинець Володимир Івасюк та волинянин Тарас Бульба-Боровець, полтавець Симон Петлюра та киянка Алла Горська. Цей перелік можна продовжувати до безкінечності, але всіх їх об’єднувала щира та вірна любов до рідного краю, до материнської мови.
Символічно, що першим у Пантеоні українських борців за волю і незалежність держави стоїть ім’я нашого національного пророка Тараса Шевченка, котрого 22 травня 1861 року було перепоховано на Канівській горі, “щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий”.
У травні за національну ідею згинули Симон Петлюра (Париж, 1926 р.) і Євген Коновалець (Роттердам, 1938 р.). У травні 1979 року замордували нашого найталановитішого пісняра Володимира Івасюка.
Українська діаспора завжди у травні вшановує пам’ять національних героїв України. Цьогоріч на запрошення організаторів Свята Героїв – громадської організації “Помаранчева хвиля”, на вшанування пам’яті полеглих за волю та незалежність українського народу, до Чікаго завітали достойні гості з Батьківщини – народний депутат Верховної Ради ІІІ та ІV скликань, голова Всеукраїнського об’єднання “Cвобода” Олег Тягнибок та народний артист України, лауреат Державної премії імені Олександра Довженка, Богдан Бенюк.
Також організатори запросили до нашого міста популярну в діаспорі Капелу бандуристів з Торонто, під керівництвом відомого майстра, бандуриста-віртуоза Віктора Мішалова. Разом з ними у вшануванні пам’яті національних героїв взяв участь популярний чіказький СУМівський хор імені Миколи Павлушкова, під керівництвом Володимира Поповича.
Свято Героїв проходило у приміщенні “Рідної школи” святого отця Миколая. Переповнений зал, стоячи вітав гостей та учасників свята.
Голова Українського громадського об’єднання “Помаранчева хвиля” Ярослав Загайський, привітавши шановне товариство, відкрив свято та передав мікрофон для ведення урочистостей народному артисту України Богдану Бенюку.
Ведучий свята привітав присутніх з цією визначальною датою в українському історичному календарі та запросив на сцену гостей з Канади – артистів Капели бандуристів. Видається, що за останні два з половиною роки місцеві шанувальники мистецтва не мали такої чудової нагоди отримати справжню насолоду від майстрів-бандуристів.
Музичну програму Капела розпочала з Шевченкового “Заповіту” Г. Хоткевича. У в’язанці творів, які виконали бандуристи були: “Грай, Кобзарю” Гр. Китастого, ”Ой, у полі верба” В. Самійленка, ”Ой, видно село” Гр. Китастого, ”Їхав стрілець на війноньку” М. Гайворонського та “Ой, у лузі” Б. Кудрика.
Після виступу Капели бандуристів Богдан Бенюк надав слово Консулу України в Чікаго Олегові Шевченку
У своєму слові Консул відзначив величезний внесок відомих та безіменних українських героїв у боротьбі за державну незалежність нашої Батьківщини. Бути героєм завжди є важко, але ніхто з них, йдучи на смерть, не думав про те чи буде він згаданий у майбутньому, чи ні. Вони чинили так, як підказувало їм серце, як вимагали діяти обставини. І те, що сьогодні ми вшановуємо їх по всьому світі, свідчить, що справа за яку вони віддавали своє життя вартувала того, бо сьогодні їхні нащадки живуть у Незалежній Україні та вшановують патріотів, котрі боролися за волю і незалежність українського народу.
Після виступу Консула України в Чікаго Олега Шевченка Богдан Бенюк зауважив, що величезну роль у боротьбі за волю Україні відігравали українські жінки, які виховували своїх дітей патріотами та благословляли їх на святу боротьбу з ворогами-окупантами нашого народу. Саме матері присвятив народний артист України свою віршовано-музичну композицію.
Але Богдан Бенюк не був би вірним собі, коли б не змусив присутніх на святі весело посміхатися. Він зумів протягом якихось кільканадцяти хвилин урочистого концерту експромтом скомпонувати віршовані рядки на мотив популярної сучасної пісні та виконати її на втіху присутніх у залі.
Опісля ведучий святкового концерту запросив на сцену хор СУМ-у осередку імені Миколи Павлушкова в Чікаго, який виконав в’язанку стрілецьких та повстанських пісень в обробці керівника хору Володимира Поповича.
На сцену для виголошення святкового слова запрошується почесний гість з України, народний депутат Верховної Ради ІІІ та IVскликань, голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок.
У своєму виступі промовець зазначив, що він надзвичайно зворушений тією атмосферою, тим українським духом, які панують тут, у цьому місті, за тисячі кілометрів від рідної землі. І не потрібно, згадуючи героїв нації, лише пускати скупу сльозу, але й треба посміхатися, адже задля кращого майбутнього віддавали своє життя наші попередники, задля того, щоб ми мали змогу бути щасливими.
Олег Тягнибок підкреслив, що нація є сильною тоді та може з оптимізмом дивитися у майбутнє, коли вона знає своїх героїв. І нашим обов’язком є збереження пам’яті про всіх, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за нашу з вами свободу. Також доповідач розповів і про труднощі сучасної України, зокрема, і в питанні вшанування українських героїв минулого.
У короткому переліку національних героїв минулого та сучасності доповідач навів імена Симона Петлюри і Євгена Коновальця, Степана Бандери і Миколи Міхновського, Олени Теліги та Ольги Басараб, Юрія Липи та Романа Шухевича, Володимира Івасюка та В’ячеслава Чорновола та наголосив, який великий вплив вони зробили для зростання національної свідомості українського народу.
На превеликий жаль, ситуація на сучасному етапі державного будівництва має ще багато хиб, які, як і з попереднім, так і з новообраним парламентом не можуть бути розв’язані через відсутність розуміння справжніх державотворчих цінностей, до яких належить і пам’ять про, загиблих за волю України, героїв.
Торкаючись мовної проблеми Олег Тягнибок зазначив, що неможливо навіть уявити собі Францію без французької мови, чи Німеччину – без німецької. Тож у жодному випадку не можна допустити, щоб Україна втратила найцінніший свій скарб – свою прекрасну, милозвучну, солов’їну мову. А така загроза у сучасній Україні реально існує.
У ході свого виступу Олег Тягнибок розповів про свою родину, яка дала українській нації багатьох національно свідомих особистостей, як на політичній, так і на духовно-релігійній ниві. Він звернув увагу присутніх, що не може бути процвітаючої незалежної України, без національно свідомих громадян, адже саме вони є оплотом кожної цивілізованої держави.
Виступ голови Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олега Тягнибока присутні зустріли тривалою овацією.
Після виступу на Святі Героїв головного доповідача Богдан Бенюк знову запросив на сцену Капелу бандуристів з Торонто, у виконанні якої прозвучали пісні: “Їхав, їхав козак містом” Г. Верети, ”Вечір надворі” А. Бобира, “Український тропак” та ”Джигуне” Д. Піка, ”Ой, там коло млина” та ”Сонце низенько” І. Антоновського.
Художній керівник Капели бандуристів Андрій Дмитрович представив глядачам творчий колектив. З переліку імен можна було зауважити, що майже кожен другий член Капели представлений батьком і сином, а то й двома, чи принаймні іншими родичами. Тож справедливим може бути твердження, що члени Капели бандуристів – це одна велика сім’я, яка з покоління в покоління продовжує славні традиції своїх попередників.
На завершення Свята Героїв присутні у супроводі Капели бандуристів виконали Державний гімн України “Ще не вмерла України ні слава, ні воля…”
І на завершення цього урочистого вшанування усіх українських героїв необхідно відзначити чудову організацію свята. Діловий комітет по організації Свята Героїв, очолюваний Ярославом Загайським та Юрієм Мельником, разом зі всіма активістами “Помаранчевої хвилі” доклали величезних зусиль, щоб це свято національної пам’яті пройшло успішно. І це їм вдалося на славу!

 

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.