nav-left cat-right
cat-right

Тепер іди , моя книжечко, від мене до людей

Іванна Яковенко: Тепер іди , моя книжечко, від мене до людей.

Кажуть, що книжка – це наш приятель, але не кожна книжка наш приятель. Тільки добра книжка – наш приятель, та, що допомагає нам у пошуках правди про Бога, про світ, дає правдиву і правильну відповідь, наповнює душу спокоєм. Тільки та книжка, з якої як з цілющого джерела б’є життєдайний струмінь тепла, правди, любові до Батьківщини, до матері, до близьких людей, до всього, що створив Господь.

Людина може творити оповідання, вірші тільки тоді, коли душу наповнює Божа благодать, коли рука сама тягнеться до пера. Це Божий дар, це стан людської душі, який приходить не тоді, коли ми хочемо цього, він приходить сам по собі, несподівано, інколи навіть вночі. Тоді ти встаєш, записуєш, бо зранку вже можеш не згадати нічого. В кожній людині живе дух творчості, але не в кожного він проявляється.

Багато людей почали свою поетичну діяльність далеко від рідного дому, де особливо загострюється почуття туги за рідним краєм, за близькими людьми, коли починаєш задумуватись над життям взагалі, над людськими цінностями. А ще до цього кличуть нас голоси наших предків, адже мабуть жоден народ не має такої багатющої історії, як наш український, пісенний, талановитий.

“Віками ти пустелею бродив

Вкраїнський миролюбний мій народе

Розумний й працелюбний від природи

Ти геніїв безсмертних породив”

(Народе мій,,)

Серед нашої української чиказької громади є багато талановитих людей. Це письменники, поети, художники, музиканти, скульптори, митці слова. Працюючи на різних роботах, ці люди знаходять час для творчості, для поклику свого серця. Сьогодні хочу вас познайомити з поетом- Любомиром Бориславським, членом об’єднання чиказьких поетів ,,Свічка Тараса,, і ,,Чиказька Богема”.

Народився пан Любомир у чудовому місті Дрогобичі на Львівщині 26 вересня 1962 р. З малих літ полюбив природу чарівного Карпатського краю, народну творчість. Після закінчення школи поступив в медичнтий інститут в Івано- Франківську, отримав диплом лікаря -стоматолога. Тоді в його поетичній душі почали народжуватись перші вірші. Працював лікарем у Стрию,а в 2000р. переїхав до Чикаго разом з дружиною Галиною і дочкою Мартусею. Підготував і видав першу свою поетичну збірку ,,Метеоритний дощ”. В збірку ввійшли кращі вірші поета,сповнені любові до рідного краю, до батьків, до близьких людей. Збірка лірична.

На вірші п. Любомира великий вплив має творчість його земляка – Івана Франка, якому він присвятив свої вірші.

,,Іван Франко- безсмертний дух народу

Могутній і незламний Каменяр..

І твою мудрість, мов цілющу воду

П’є наш народ, прийнявши вдячно в дар”.

(Вірш ,,Іван Франко,,)

Презентація книжки відбулася 25 листопада в Українському Культурному осередку. На зустріч з автором прийшли друзі поета, шанувальники поезії. Організатором і ведучою вечора була, як завжди, Оля Винничук, керівник творчого о’бєднання ,,Свічка Тараса”. До багатьох віршів п. Любомира п. Оля і п. Ярослав Боднар написали музику і виконали своїм ансамблем ,,Черемшина,, .Багато віршів прочитала п.Леоніда Митничук. Попри свій талант читця цього разу п. Леоніда ще й співала пісні на сл.поета, що було приємною несподіванкою.

Автора привітали: Володимир Ковалик, Член Національної Спілки Письменників України, поети :Євген Іванків-Крименко, Михайло Орлич, Ірина Турчин, Анна Федюк, Богдан Мартиняк. Вечір проходив в теплій творчій родинній атмосфері.

Прекрасним дарунком для п. Любомира були пісні у виконанні Люби і Віталія Дзяворуків. Цей сімейний дует був окрасою вечора. Звучали все нові вірші автора, вливаючи в душу бальзам насолоди від мелодійного звучання українського рідного слова, від багатства найцінніших скарбів-невичерпної доброти людського серця.

У тебе вірю і тобі клянусь:

Усе що найдорожче є у світі

Тобі віддам, за тебе я в отвіті

І назавжди до тебе повернусь,,

(Народе мій,,)

Гордістю наповнювалась душа за те, що український народ такий талановитий, а з другого боку надокучлива думка не давала спокою : Коли в нашій рідній Україні настане той час, щоб людям хотілося творити, писати вірші, щоб співала душа? Любомира привітали друзі Уляна Григорак і Володимир Мельничук. Приємним був виступ п.Володимира Монастирецького. Цей відомий художник разом з дружиною Олею завжди присутні на всіх громадських імпрезах, підтримують патріотичний і культурний дух громади.

За приємними розмовами, горнятком кави з смачним печивом швидко минав час. Багато добрих слів прозвучало для дружини Любомира – п. Галини за її підтримку чоловікового поетичного захоплення, а очі доні Мартусі світилися щирою любовю до батьків, гордістю за них. Приємно дивитись на людське щастя.

Хочеться побажати доброго здоровя, щастя,всіх Божих ласк нашому шановному п. Любомиру,нових творчих досягнень. Щастя і радості його родині.

 

Можливо ця розповідь надасть впевненості тим, хто пише вірші, але соромиться їх показувати іншим. Не соромтесь. Пишіть. Ми маємо у кого вчитись і завжди можемо розраховувати на щиру підтримку п. Олі Винничук, П. Володимира Ковалика, п. Євгена Іванків-Крименка. п. Михайла Орлича. Ці чудові люди завжди підтримають вас і допоможуть стати на правильну дорогу. Многая літа нашому Любомиру, його дружині, донечці, рідним, нашому талановитому українському народові. Книжечці побажаємо щасливої мандрівки до шанувальників поезії, до людських сердець.

(Усіх терплячих, неімущих

Любовю серця зігрівай

Живи для поколінь грядущих

Щоб був щасливий рідний край.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.