nav-left cat-right
cat-right

Статті про Українську толоку 2007

Лука Костелина: Толока… Толока… Толока! – Що за Свято!?

Дай, Боже, більше таких свят!

В неділю, 2 вересня 2007 року, Українська Громадська Організація “Помаранчева Хвиля” провела своє літнє свято на природі, на свіжому повітрі, яке проходило під чудовою українською назвою “Толока”. Місцем для дійства послужила посілість ООЧУСу-СУМу в місті Палатайн, що на північно-західних периферіях міста Чикаґо, по сусідстві Української Греко-Католицької церкви Непорочного Зачаття. На свято прийшло багато гостей, дехто вгадував – більше 800. Вхідного ніхто не брав – важко було встійнити. Святкове дійство відкрив голова УГО “Помаранчева Хвиля” Тарас Василик. На адресу зібраних вітання від себе й дружини пані Олі та України передав Генеральний консул України в Чикаґо Василь Корзаченко. Було вітання від Спілки “Самопоміч”, яке склали Павло Олексюк та Президент Спілки Богдан Ватраль, до якого був долучений чек. Спасибі Спілці за підтримку громадської праці. Ця Спілка “свій” прийшла до помаранчевих “до свого”. Ще раз спасибі Вам. Таких як Ви небагато, а могло б бути більше.

Не буде пересадно, як скажу, що свято-Толока було вдалою літньою імпрезою. На протязі дня панувала радість, дружня атмосфера, люди відчували душевне задоволення. Тут треба обов’язково підкреслити, що бадьорий настрій присутнім множила прекрасна, сонячна погода, яка прямо обнімала й цілувала всіх своїм теплим, сонячним промінням, ніби вибачалася за нищивну грозу, якою була немало налякала мешканців Чикаґо та околиць кілька днів тому.

Мені хотілося б кількома словами передати настрій і атмосферу, що панував на святі. Сказати, що на протязі дня проходила гарна мистецька розвагова програма – це ще не все. І тільки сказати, що приємно було приглядатися та прислухатися до всіх, що виступали на сцені та розважали присутніх, а між ними артисти з України – дует “Писанка”, і підтвердити, що чудово вели програму Ольга Винничук, Галя Угрина, Анна Лукач, та що розважав присутніх своїм соковитим гумором Ярослав Боднар -  це теж замало. На святі було щось більше. Відчувалося, що всі присутні приймали участь у програмі. Вони часто співали з виконавцями, бралися за руки і виводили якісь хороводи на мураві (на траві). Дяка за це “Писанці”, яка “розгойдала” присутніх. Треба сказати, що свято творило своєрідну духовну цілість, в якій поєднувалися серця присутніх  в спільну родину,  в якій відчувалася близькість один до одного, ніби всіх об’єднували спільні думки, переживання, дружність. Зрештою – це якраз і є суть Толоки.

Може до цієї атмосфери причинилася українська хата, що, мов писанка, пишалася на сцені, розмальована за українськими мотивами, ще й пошита стріхою (соломою). Перед хатою була дерев’яна лавка, справжній пліт, глечики на плоті, рушники, а кругом хати – сонячники, маки. В сусідстві хати – живий, з доспілими червоними ґірляндами, кущ калини. Дивлячись на хату, що стояла на сцені, кожний неначе бачив в ній куток свого села, куток України. Було дивно – в багатьох ця хата викликала незбагнену солодкість, щось пригадувала, і в той самий час – навіювала ностальгію, відчуття відірваности від рідного, дорогого нашому серцю. Майже кожний присідав на лавку перед хатою, хотів сфотографуватися, щоб була пам’ятка, щоб вислати світлину додому, до рідних.

Натомість, на футбольному полі поруч будинку панувала зовсім інша атмосфера. Тут було багато молодіжньої динаміки, домінувало завзяття. Шіть дружин копаного м’яча змагалися за перемогу. Адже кожна з команд-учасниць турніру хотіла здобути звання чемпіона. Чудово зіграли всі змагуни, однак, головний приз – перше місце могла посісти тільки одна команда. У фінальному поєдинку команда “Будівельник” перемогла “Богородчан”, за яких вболівало так багато односельчан.

Літнє свято Толока було вислідом великої підготовчої праці активістів УГО “Помаранчева Хвиля”, ряди якої постійно поповнюються новими людьми. Це гарно. Адже в нас є схильність до спільної праці, бажання працювати разом в громаді. Можливо, ще не в усіх прокинулася ця схильність. Але поволі це стається.

На закінчення цього короткого репортажу хотілося б тут назвати всіх тих, що так віддано працювали, готуючись до свята. Бо саме завдяки їхній візії та їхніх роботящих рук все вийшло чудово. На жаль, для мене неможливо вичислити всіх працівників. Треба було б розпитати: хто працював і де, чим займався, взнати імена. Так личить. На це потрібний час, а я з дружиною виїзджаємо на відпустку. Ледве встиг написати цей короткий репортаж, до якого долучаю світлини. Сподіваюся, що хтось інший напише про свято більше, згадає всіх, що, починаючи з четверга, так багато вложили праці, готуючись до свята.

Не можу, однак, не згадати хоч словечком пань, які десятки годин працювали в п’ятницю й суботу – наліпили майже три тисячі пирогів, готували голубці та іншу їжу, а в неділю цілісінький день видавали обіди. Якщо б роздавали призи за працю, я б голосував за те, щоб найкращі й найбільш коштовні надати саме нашим паням-господиням, що працювали в кухні. Адже вони нас годували, ще й до того такою смачною їжою. І ще приз для шефа і його помічників, які цілий день жарили смачні шашлики. Не дорікаймо нікому, що харчів нестало. Ми, або багато їли на свіжому повітрі, або нас прийшло набагато більше, як сподівалося. А те, що не стало напитків – дивуватися не треба. Кажуть, що ми, як святкуємо, любимо випити. То й випили все.

Біля восьмої години вечора на подвір’я сходили сумерки, музика притихала. Та на цьому Толока не кінчалася. Відкрилися двері Дому СУМу й через поріг почала сходитися молодь на дискотеку. Сподіваюся, що в українському домі, українська молодь гарно забавилася. Бавтеся! Ми теж бавилися, як були молоді!

 

Ірина ЦЕНГЛЕВИЧ: «Ви – помаранчеві, а ми – жовто-сині, та одне в нас гасло: Слава Україні!»

Такими словами привітав Палатайн своїх братів і сестер з «Помаранчевої Хвилі» на «Українській Толоці», яка відбулася 2 вересня, у неділю, на площі біля СУМу – ООЧУСу в м. Палатайн. Так-так, саме «братів і сестер», бо усі присутні відчували себе, як одна велика українська родина…

 Знаєте, можна безкінечно говорити про це «видовище», особисто в мене вражень дуже багато – і вони чудові, але усі й так знають, що я люблю своїх друзів та однодумців з «Помаранчевої Хвилі» і з повагою відношусь до тієї «святої» справи, яку вони роблять для громади. Тому сьогодні вирішила трошки змінити стиль статті і попросила людей, які відвідали «Українську Толоку» і не є (поки що) членами організації «Помаранчева Хвиля», висловити власну думку щодо того, як пройшло свято і передати свої враження:

П. Наталія Кучук – «Гарне свято! Чудові декорації. Добре злагоджена і продумана програма. Потрібно віддати належне артистам. Виступати під палючим сонцем було нелегко, але в усіх був веселий і піднятий настрій. Склалось враження, що я приїхала в рідне село до діда і баби: українська хата, соняшники і навіть лелеки…»

П. Надія Гнатюк – «Молодці!!! Пікнік вдався на славу. Злагоджена робота жінок в кухні, смачні страви і взагалі проведена велика робота, щоб об’єднати і зібрати разом українську громаду. Наша сила – в єдності. Так тримати!!!»

Юрій Гнатюк: «Хочу побажати всього найкращого у Вашій діяльності. Пам’ятайте одне – «Палатайн завжди з Вами!!!»

Ірина Остапишин: «Мої враження дуже гарні. І ще – до мене приїхали родичі з м. Детройт. Вони були просто зачаровані концертом (особливо сподобався співак Любомир Федюк). В Детройті теж є українська громада, але не така велика. Ми і наші гості були задоволені і чудово провели час. Був лише один сумний момент, коли п. Любомир сказав такі слова: «Якщо нас є більше тут (в Америці), то нас стало менше там (в Україні)». Кожний подумав про своє…»

Ігор Штогрин: «Враження шалені… Я в захопленні від дуету «Писанка» і, можливо, (не дуже скромно сказано, але це правда), від виступу Галини Штогрин (моєї родички). Усі артисти прекрасні. Я вже зайняв собі місце в першому ряді на наступні п’ять років. Хай Вам щастить «помаранчеві» і до зустрічі «на тому ж місці» у 2008 році.

Надія Швець: «Було дуже цікаво. Зустріла багато друзів, давніх знайомих. Гарна, по-домашньому тепла атмосфера. Багато молоді. Радістю і щастям світились обличчя дітей. Найбільше вразило знайомство з Генеральним консулом України в Чикаго – п. Василем Корзаченком. Я вперше мала можливість так близько спілкуватись з представником української влади в Америці, – надзвичайно інтелігентна, розумна і проста людина. Хочу побажати Генеральному консулу здоров’я, а «Помаранчевій Хвилі» – успіхів, терпіння і сили. Я думаю, якби сьогодні в Україні при владі була наша «Помаранчева Хвиля», то, можливо, був би порядок!!! Будемо надіятись і вірити у краще майбутнє…»

Ну що ж, після таких теплих слів, мені залишилось тільки від щирого серця подякувати організаторам свята «Українська Толока»:
«Дай Вам, Боже, щастя,
Здоров’я і сили,
Щоб нашій громаді
До ста літ служили!!!

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.