nav-left cat-right
cat-right

Зустріч традиційного Нового Року по-українськи

Лука Костелина: Зустріч традиційного Нового Року по-українськи

Не святкувати відхід 2007 року і не зустрічати прихід 2008 року в якийсь особливий спосіб – цього року ніяк не випадало. Ну, можна було сидіти вдома, в теплій хаті, біля телевізора і чекати, коли ота велика куля в Нью Йорку буде спускатися з височенного стовпа і при її спаді разом з стотисячним натовпом ньюйоркчан і принагідних туристів помагати числити: 10, 9, 8, 7… а тоді викрикнути “Happy New Year”. До речі, ця куля була цього року унікальна: зроблена з тристінних плиток, освічена з нутра спеціальними жарівками, що не поїдають багато енергії, і приємним для ока світлом. Так, це міг бути один варіянт проведення вечора останнього дня 2007 року.

Мене питали: а що я буду робити, чи вибираюся десь зустрічати Новий Рік цього року?

- Обов´язково,- я відповідав і додавав, – Нам треба радіти, що в нас був 2007 рік. Він був тріумфальний. Можливо не по цей бік Атлантичного океану. Тут він не був у гараздах – позначився високими цінами на бензину, на продукти щоденної потреби, довів до здешевіння доляра, зповільнив творення нових місць праці, і довів до того, що із-за угла американської економіки зазирає рецесія. За те по-той бік океану – зовсім інша справа. Там відбулися вибори до Верховної Ради, перемогли помаранчеві, набрали аж 228 (як там не казати – більше як противник). Правда, у декого ще не відросли нігті, які обкусав собі 18 грудня до початку голосування за прем’єр міністра України. Помаранчеві післали до Верховної Ради 228 нашоукраїнців , народно-самооборонців і бютівців, але своє “за” сказали тільки 226, бо один був у реанімаційному перебуванні, а інший хворів від української хвороби “впертість”. Щастя, що той один, якому хтось пропонував 10 мільйонів за нез’явлення на час голосування, був настільки совісною людиною, що срібняків не взяв. Є вартості цінніші за доляр і впертість.

Тому треба тільки радіти, що у нас був 2007 рік. Пригляньмося: Маємо Верховну Раду, а не “Зраду”, (вже навіть встиг прийняти бюджет запропонований новим урядом), маємо уряд, що обіцяє працювати на народ, і Шановну Пані Юлю на посаді Премє’р міністра, яка обіцяє поставити винуватців там де треба (Господи допоможи їй, бо за роки наплодилося багато грішників), і маємо Президента, який закликає нас до відтворення нашої історичної пам’яті. То ж хіба не радіти, що був у нас 2007 рік?!

І ставили мені друге питання: Куди піду зустрічати Новий Рік? Адже у нашому вітряному місті було чимало можливостей до вибору – хто там лише не влаштовував це дійство. У мене відповідь була недвозначна:

- Піду там, де зустріч улаштовує УГО “Помаранчева Хвиля”. Якось поєдную в душі поняття “Помаранчева Хвиля” і помаранчевих, що приймали участь у голосуванні 30 вересня.

Радію, що пішов. Все було гарно. Декоративного вигляду для залі надала Евгенія Семенців, до танців пригравала оркестра “ Черемшина”, розважала гостей співом Оля Винничук, ведучими були Галина Угрина і Анна Лукач. Вони розважали присутніх грами та й ще підготували сценку “Вертеп” за сценарієм Леоніди Митничук.  Та й на протязі цілого вечора можна було смачненько з’їcти, про що подбала з гуртом господинь пані Стефа. Та й було чим похмелитися. Вибачаюся, що не називаю поіменно всіх інших, які допомагали у всьому – праці було багато. Згадаю Тараса Василика – голову УГО “П.Х.” та його дружину пані Дарію, які були організаційним “динамо”.

Задоволених гостей було 320. Були й незадоволені. Це ті, для яких забракло місця коло столів. Їм пропонувалося йти в інше місце, що вони приймали з жалем. Гості бавилися до 6-ої години ранку, – а це мірило успіху.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.