nav-left cat-right
cat-right

Героїв наших душі невмирущі

Дарія Василик: Героїв наших душі невмирущі

 

ГЕРОЇВ НАШИХ ДУШІ НЕВМИРУЩІ

СВЯТО ГЕРОЇВ В ЧІКАГО

1 червня 2008 р.

 

                   Невидимим ключем кружляють журавлі –

                  Героїв наших душі невмирущі –

                  У небі найріднішої для них землі,

                  Яка їм дарувала хліб насущний.

                  Ридає пісня журавлинна в небесах,

                  Що на землі обірвана катами,

                  Та недоспівана в застінках і лісах,

                  Розтерзана недолюдками-псами… .

Ольга Царицанська

 

             “Героїв наших душі невмирущі”постійно з нами, живими, промовляють через віки, століття, роки. Сірим шнурком журавлів відлетіли від нас душі найкращих синів і дочок українського народу. І не знали вони, що стануть   Героями: вони просто достойно жили на рідній землі, дуже любили свою Україну, щиро молилися єдиному Богові, шанували прапрадівські звичаї і мову. А коли вороги роздирали українську землю, знущались над її  народом, катували непокірних – вони не мовчали, не боялись, мужньо боронили свій край, зносили нелюдські тортури і героїчно вмирали, не зрадивши своїй головній меті –  здобути й відстояти волю Україні.

             Пам’ять про людей, для котрих боротьба за вільну Україну була головним змістом життя, спонукає свідомих українців всього світу вшановувати і прославляти своїх Героїв. Так 1 червня 2008 року Свято Героїв величаво відзначила одна із великих українських громад за кордоном, громада міста Чікаго.

            Святкування Дня Героїв відродила в американському Чікаго Українська Громадська Організація “Помаранчева Хвиля”, яка була створена майже три роки тому новітньою хвилею еміграції. Свято відкрив голова організації Тарас Василик, котрий наголосив, що на Святі Героїв ми відроджуємо правдиві сторінки історії українського народу, вшановуємо тих, хто боровся за незалежність України, хто десятки років провів в сталінських таборах, відстоюючи свою національну позицію.

            З вітальним словом виступив генеральний консул України в Чікаго Василь Корзаченко, котрий підкреслив, що народ повинен знати своє минуле, прославляти своїх Героїв, вшановувати їх пам’ять. Генеральний консул сказав, що організація “Помаранчева Хвиля” дуже вдало вибрала назву Свята Героїв: “В єдності – сила народу”, яка є дуже актуальна і повчальна для українців, як в Україні, так і в діаспорі.

            Головним доповідачем Свята організатори запросили Президента Світового Конгресу Українців Аскольда Лозинського, відомого українського лідера, який проводить велику роботу по об’єднанню світового українства. В своїй доповіді на тему “Важливість героїв у нашій національній спадщині” він наголосив, що наша держава постійно проходить нелегкий шлях в виборюванні свого майбутнього. Боротьба за волю України породила героїв, які відрізнялись великою хоробрістю і не зраджували своїм переконанням в досягненні головної мети – здобути волю

рідному краю. Аскольд Лозинський підкреслив, що ще до цього часу уряд незалежної України на державному рівні не спромігся відзначити своїх таких вірних синів, як Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера – відзнакою Героїв України. Він сказав, українці така нація, яка мала і буде мати Героїв, відданих своїй Вітчизні.

            Мистецька частина Свята розпочалась із літературно-музичної композиції “Героїв душі невмирущі” в виконанні учасників поетичного театру “Істина”, в якій прозвучала поезія Т. Шевченка, О. Ольжича, В. Симоненка, В. Стуса, Є. Маланюка, З. Красівського, Л. Костенко, Б. Стельмаха, С. Карплюка, В. Косовського, Д. Павличка, В. Рафальського, Л. Силенко, О. Царицанської, А. Лукач.

            Читці театру під керівництвом талановитого режисера Леоніди Митничук, відтворили на сцені мужні образи героїв. В хронологічній послідовності, розкриваючи сторінки боротьби українського народу, учасники композиції дали всім нам ще раз відчути, якою високою ціною була завойована наша незалежність.            

            Через поезію, її декламацію, читці поступово підводять глядача  до запитання: Чому “Україна-це країна, де найбільше люблять волю і найменьше мають її?”… “Що заважало українцям протягом тисячоліть мати свою державу?” Таке питання ставив ще в 1940 році молодий поет, політик Олег Ольжич в своїй статті “Дух руїни. По сторінках історії”. І відповідає: “Вся історія України – це боротьба двох сил: конструктивної , що скупчує українську потугу… і руїнної, що розпорошує її у взаємному самопожиранні та несе розбиття і розлад. А вслід за цим завжди йшло панування чужинців над Україною”.

 

                  Мінялися люди, минали століття,

                  Історія часто мовчить, як німа… .

                  Нас нищили чвари, гризня, лихоліття,

                  А єдності й далі між нами нема!      (Степан Карплюк)

     

            Плаче зажурена Мати-Україна за своїми синами, плаче, що між ними немає згоди, але твердо вірить, що тільки в єдності можна осягнути мети.

                                   

                  Вже затягли й мені на шию

                  Петлю ненависті і мсти,

                  А я кричу, волаю, вию:

                        Єднайтеся мої брати!                     (Дмитро Павличко)

 

            Перед глядачами Свята проминає ціла епоха героїчної боротьби українського народу, починаючи від Княжої і Козацької доби.

            На сцену виїжджає справжній віз, на якому закутих в залізні кайдани, везуть на страту козаків: гетьмана Павлюка і його поборника Томиленка.

Знову чорна заздрість, зрада, ув’язнення, і дорога до смерті. Є на возі ще і третій, молодий козак Сахно Черняк, котрий добровільно здався ворогові, щоб прийняти смерть разом із своїми старшими козаками. Павлюк і Томиленко роблять все, щоб зіштовхнути хлопця з воза, заставити його втекти, заховатись і залишитись живим…, але це їм не вдається. Сахно Черняк вже вибрав свою дорогу, дорогу боротьби або смерті, і ніякі благання братів по зброї не змінили його рішення – загинути із славою за рідну землю.

             Драматичну поему Ліни Костенко “Дума про братів Неазовських” вперше в  Чікаго поставила все та же невтомна, працьовита мисткиня Леоніда Митничук, а в ролях козаків виступили Любомир Федюк, отець Микола Федюк і Віталій Митничук. Біль і стражджання козаків, їх роздуми про зраду, про боротьбу,

життя і смерть в ім’я Вітчизни на протязі всієї вистави підсилювались супроводом гри на бандурі відомого бандуриста з Нью-Йорку Юліяна Китастого. Він подарував українській громаді велично-героїчні твори:  “Думу про Сагайдачного”, музику до якої написав Григорій Китастий та “Пісню про Морозенка”.

            Відразу по закінченню вистави отець Микола Федюк, звертаючись в пісні до Пресвятої Богородиці, благає її не відступитись від України і її народу, дати йому силу і мужність побороти ворога.  

            Дійство на сцені триває. Громи світової війни і революції 1917 року породжують своїх героїв. В доленосні часи українську землю боронять від ворога гайдамаки Симона Петлюри, студентський курень під Крутами, Січові Стрільці під командуванням Євгена Коновальця, голови Організації Українських Націоналістів.

 

 

                  Їх було триста – юнь орлина –

                  Їх триста стали всі на прю

                  За волю й щастя України.

                  І честь їх триста в битву кине.

                  І триста їх отам загине,

                        Під Крутами в страшнім бою.    (Віктор Рафальський)

 

            Виступи ведучих і читців поетичного театру гармонійно поєднуються із музичними номерами Свята. На сцену виходять брати Ворожбити, Степан і Ярослав. З великою майстерністю і силою прозвучали стрілецькі пісні “Ой, там у лузі, при долині” та “Зірвалася хуртовина”. В їх виконанні пісні набули особливого патетичного відтінку і заворожили весь зал.         

            Поступово учасники Свята переносять глядачів у бурхливі роки Другої світової війни, коли українську землю плюндрує більшовицька і німецька навала.

 

                  За честь і славу, українці, встаньмо!

                  За правду й волю кожен хай стоїть!         

                                                                             (Степан Карплюк)

 

“Україну не збудують байдужі люди” – лине зі сцени до глядача. “Пам’ятаймо тих, хто із зброєю в руках гідно захищав рідну землю від окупантів – славних воїнів ОУН-УПА, – закликають читці, пам’ятаймо їх провідників Романа Шухевича, Степана Бандеру. Нинішній рік, проголошений в Україні Роком Степана Бандери. Чи здобуде рік Бандери нових людей, готових жити для України? І віддати за неї хай навіть не все життя – може годину, днину, місяць, – але без жодних передумoв, альтрутстично, так, як це робили ті бандерівці, які віддали за Україну життя до останку, не отримавши від держави, за яку вони боролись ні визнання, ні доброго слова”.

             Не можна без хвилювання слухати розповідь про мужніх жінок Кінгірі, котрі встали в оборону своїх братів-політв’язнів в одному з ГУЛАГУ в Казахстані. На сцені стоять рішучі, горді і надзвичайно гарні українські жінки і дівчата, які одностайно взявшись за руки, з великим почуттям горя і стражджання продекламували і передали трагедію, що сталась в 1954 році.  

“Якими ж страшними і небезпечними для московських катів були ці мужні люди? Як треба було боятись їх, щоб кинути на змордованих невільників танкову бригаду, місити із землею гусеницями танків беззахисних жінок. Де, в якому страшному сні і кому могло наснитись таке пекло на землі?”

 

                  Найкращий цвіт розпятого народу,

                  Жіноцтво української землі, -

                  На смерть ішло за правду і свободу,

                  З погордою на ясному чолі…

      Українські жінки, нев’янучий цвіт

      нації у вишитих святкових сорочках

      йшли на зустріч смерті.

                  П’ятсот українських жінок,

                  міцно тримаючись за руки,

                  йшли на зустріч танкам.

                  І ні одна не звернула з дороги!..

      Тільки чути було хрускіт кісток.

      Аж земля стогнала від болю.

      І сонце тьм’яніло, дивлячись на це пекло… .       (Василь Стус)

 

            Для червоних окупантів були страшні не тільки воїни із зброєю в руках. Вони тремтіли від прояву найменшої непокори серед людей творчих, котрі  обвинувачували радянську владу в тяжких гріхах, в злочинах проти українського народу. Ці люди не мовчали, хоча і знали, що будуть покарані, а мали відвагу доносити правду до народу через поезію, прозу, музику, пісню. Червона чума косила всіх непокірних, нищила молодий цвіт української нації, доводила до божевілля інтелегенцію, розбудовувала для народу ГУЛАГи, морила Голодом, знущалась над українською церквою, вірою, над пам’ятю Героїв.

          Чуєш, батьку,                                                                                   

                  Пропадали люди ні за гріш,

                  Перед смертю лаявся Косинна.

                  Божеволів у тюрьмі Куліш,

                  Курбас, Симоненко, Стус

                  Лягли у ту промерзлу яму!!!                 (Ліна Костенко)

 

            Загинули поети Василь Симоненко, Василь Стус, Зіновій Красівський, журналіст Євген Шинкарук, художниця Алла Горська, Валерій Марченко, Володимир Іванишин, Микола Луцький, Олександр Довженко, Роман Левицький, композитор Володимир Івасюк… . І вже за часів незалежної України журналіст Георгій Гонгадзе, В’ячеслав Чорновіл, Ігор Білозір… .

Скільки відомих і незнаних Героїв полягло за волю України! Скільки крови пролилось за її незалежність!..

 

                  Державо, ти була, як подих піль,

                  В яких весна, і сонце, і буяння

                  Злились в єдино-неділимий біль

                  Народження і умирання.                      (Євген Маланюк)

 

            На сцену виходить Чоловічий Хор під керівництвом Володимира Дуди.  Злагоджено, оригінально, в цікавій музичній обробці  звучать в їх виконанні пісні “Гей, у лузі червона калина” (обробка В.Дуди) і “Там, на горі на Маківці” (обробка Гумініловича). Хору співзвучно заспівує Надія Дуда. Символічно, що цей новостворений музичний колектив вперше виступив перед громадою Чікаго саме в День Героїв. Хай їм щастить!

            На закінчення Свята виступив наймолодший учасник 7-літній Денис Герявенко, котрий дуже виразно і натхненно прочитав вірш “За океаном край чудовий є”.  

            Звучить Державний Гімн України в виконанні всіх присутніх в залі.

            Свято відкрило великі таланти, високу майстерність і могутній творчій потенціал їх учасників. Декламуючи напам’ять не тільки поезію, а навіть і прозу, виконавці продемонстрували свої чудові здібності до речетативу, до театральної гри на сцені. Режисер і ведуча програми відважна і мудра Леоніда Митничук змогла  в українській громаді Чікаго, серед новітньої хвилі еміграції знайти багато талановитих ентузіастів, відповідальних і доброзичливих. Люди, не рахуючись із своїм вільним часом, після тяжкої денної, а часом і нічної зміни праці, знаходили час на репетиції та підготовку. Не можна забути слова одного із головних читців Свята Олега Музики: “Свято Героїв – це святе для мене, і не зважаючи на велику занятість, я відразу погодився взяти в ньому участь. Вшанування Героїв і відзначення Дня їх пам’яті повинно бути святим обов’язком кожного свідомого Українця!”

            Хочеться щиро подякувати всім учасникам Свята за чудову проведену програму, за високу національну свідомость, за безкорисливу працю, за їх відданість українській справі. Це учасники сцени і Думи:  Марта Андрусейко, Леся Багрій, Денис Герявенко, Галина Грицак, Світлана Іванишин-Угрина, Ліда Кізима, Ярослав Купчак, Василь Місюра, Віталій Митничук, Олег Музика, Анна Лукач, Євгенія Семенців, Лариса Слюсарчук, Галина Угрина, Любомир Федюк, отець Микола Федюк, Ігор і Людмила Худики.

            Особлива подяка і признання режисеру і ведучій Свята Героїв Леоніді Митничук – за її професіоналізм і тонке відчуття художніх образів, за вміння їх відтворити на сцені і донести до глядачів. Подяка Леоніді за тверду національну позицію, принциповість, вміння знайти ключ до кожного учасника Свята і головне її терпінню і витривалості.

            Також велика подяка організаторам Свята Героїв – Українській Громадській Організації “Помарачева Хвиля” за велику роботу по підготовці і успішному проведенню Свята.  Майстерно виконані декорації: виготовленням справжнього дерев’яного воза і чудових журавлів над сценою займався майстер на всі руки член Ради Організації Ярослав Купчак, якому допомогали інші члени Ради. Відеомонтаж про Україну і її Героїв підготовила українська телепрограма “Узір” на чолі з її Президентом Іваном Грицаком, а слайди з портретами героїв – голова УГО “Помаранчева Хвиля” Тарас Василик і його син Богдан. Рекламу Свята виготовив член Ради Юрій Сорока, програмки Свята – члени Ради Лука Костелина і Галина Радь. Декораціями сцени, залу, виготовленням квитків і друкуванням сценарію займались члени Ради УГО “Помаранчева Хвиля” Анна Лукач, Євгенія Семенців, Галина Радь, Дарія Василик, Любомир Лукач, Михайло Угрин. Гарні  композиції з квітів для виконавців виготовили члени Ради Леся Фігель і Галина Бориславська. Гостями опікувалась заступник голови Організації Наталія Ярова. Надзвичайно гарні костюми люб’язно предоставив учасникам “Думи про братів Неазовських”

Чіказький відділ Спілки Української Молоді імені Миколи Павлушкова. За технічне забезпечення Свята відповідав відомий музикант Чікаго Ігор Хитрий.

Особлива подяка Чіказький поетесі Ользі Царицанській, котра спеціально до Свята Героїв написала чудові вірші.

            Вся дружня Команда УГО “Помаранчева Хвиля”, її прихильники працювали з посвятою до української справи, завзято, віддано, натхненно, не рахуючись із своїм часом.

            Щиру подяку і визнання заслуговує постійний спонсор проведення Свята Героїв – єдина в Чікаго Українська Фінансова Установа Каса “Самопоміч”, президент, якої Богдан Ватраль, привітавши українську громаду із Днем Героїв, наголосив про велику корисну співпрацю в громаді членів Організації “Помаранчева Хвиля” і Кредитівки. Він сказав, що працівники Каси і її провід завжди готові підтримувати всі патріотичні заходи, які відбуваються в Чікаго, утверджуючи заклик, що в єдності є сила громади.
             Голова УГО “Помаранчева Хвиля” Тарас Василик, повідомив, що книгу Олега Ольжича “Дух руїни. По сторінках історії” необхідно прочитати всім теперішнім високим посадовцям і політикам України. Тому ці книжки від Організації “Помаранчева Хвиля” будуть передані Президентові України, прем’єр-міністру, голові Верховної Ради парламенту, головам фракцій та іншим політикам і посадовцям, котрі взяли на себе відповідальність за долю держави і котрих історія так і не навчила, що тільки в єдності є сила народу. Час зупинити Дух Руїни, який і до цього часу витає над нашою Батьківщиною.

                  І поки не згуртуємось,

                  В біді не загартуємось,

                  Ми будем обездолені

                  Горе подоланим!                      (Володимир Косовський)

 

            Свято Героїв в Чікаго закінчилось, але пам’ять про людей, які віддали своє життя за наше майбутнє завжди з нами.

                        Гордо плине Дніпро,
                        Височіє Говерла.

                        Україна – живе!

                        Україна  – не вмерла!                                 (Анна Лукач)

 

СЛАВА УКРАЇНІ!                                                                             ГЕРОЯМ СЛАВА!

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.