nav-left cat-right
cat-right

Українська Толока 2008

Лука Костелина: Українська Толока

Три заходи підряд ще не творять традиції, але коли помітний прогрес у переведенні тих заходів, коли організатори набувають організаційного досвіду на покращення, а щонайважніше, як учасники, для яких ці заходи організовуються, знаходять задоволення і приємність, то можна сподіватися, що закладається  фундамент  на створення традиції.

Тут іде мова про Українську Толоку, що відбулася в неділю, 31 серпня 2008 року, організатором якої була Українська Громадська Організація “Помаранчева Хвиля”. Це вже втретє ця організація організовує розваговий захід під такою унікальною назвою. Кажу: унікальною, бо у понятті “толока” скривається так багато нашого рідного ритуалу. А може вона унікальна тільки для нас тут – в Америці? Та ні. В Україні – вона нормальне явище. Там кожний чув про толоку з тією різницею, що в окремих селах, містечках, різних пунктах проживання,  толока має свою специфіку.

Наприклад, в якомусь там куточку нашої Батьківщини толока означала “виганяти маржину на пашу” або запросити людей “молотити зерно на машині”, в інших місцях – якась спільна праця, а ще в інших – громадська робота  на виконання якогось об’єкту, або проведення якогось розвагового дійства-видовища. Називали наші люди толокою гучні розвагові фестивалі, в яких домінували ріжні традиційні елементи: гри, забави, співи, хороводи, народна творчість, танці, тощо. А от, останньо, почали називати толокою сільські дискотеки. Вже навіть співають пісню про дискотеку-толоку. Так і зветься пісня: “Толока”.

Тому рік,  я був у рідноному селі моєї мами, що сусідує з селом, де я родився, у Волосянці. Волосянчани святкували річницю основання свого села, яка сягає першої половини 17 століття. Цей святковий день мешканці Волосянки почали Святою Літургією, а в пообідніх годинах – проходив розваговий концерт. Співали, грали на народніх інструментах, виголошували вірші, написані до оказії, а відтак  танцювали поза північ. Цікаво було послухати пісень і віршів, в яких звучала гірська, карпатська  гордість за своє рідне село і велика любов  до Батьківщини України. Ведучим був голова сільради, і мені дозволили звернутися до близьких земляків. Для проведення цього заходу була споруджена відповідна сцена з прикрасами. І мої волосянські двоюрідні брати казали: Йдемо на Волосянську толоку.

Ми українці – любимо “купатися” в наших традиціях, а ритуар – це невідємна частка нашого життя. Ми плекаємо наші традиції, постійно збагачуючи їх  новими елементами – вони є частиною нашого буття. І куди б ми не бродили світом, завжди беремо їх  з собою – ті наші  традиції, ритуал, церемоніял.

І бачите – все це  ми привезли  з собою сюди, до Чикаґо. От, вже третій рік, люди об’єднані в УГО “Помаранчова Хвиля” проводять толоку під назвою “Українська Толока”, а за підставу взяли буковинський варіянт. Два рази Українська Толока була проведена на сумівському “хуторі” в північно-західньому передмісті Чикаґа, в Палатайн, а цього року – у Блюмінґдеєл, на посілості парафії св. Андрія.

Як минулого року, а ще більше цього року, впадали у вічі два окремі аспекти толоки: концертна частина й обстановка (антураж). Про концертну частину, а вона була дійсно розвагова і припадала глядачам-слухачам до серця, буде написано окремо. Тут поговоримо про обстановку.

Місцю, на якому проходила толока, організатори надали унікального вигляду.  Тут була побудована хатинка, покрита стріхою (соломою), перед нею соняшники. Був плотик-огорожа. До хати заглядали наші українські красуні – дівчата та жіночки, щоб прознимкуватися. Адже хотілося зробити світлину, щоб вислати додому.  Поблизу на сцені, ніби на подвір’ї перед хатою, був стіл, прикрашений вишиваним рушником. На столі їда і могорич – українська гостинність. При вході на подвір’я, ніби на підсилення багатства, стояв  господарський  віз, а біля воза врожай землі – кукурудза в кошиках, яку пізніше лущили, співаючи пісень, розказуючи жарти, що нагадувало ніби “толоку” на Українській толоці. А там дальше на подвір’ї – піч (американський Вебер), на якому господар з господинею (Анна та Любомир Лукач) пекли шашлики. 

 Не можна  собі уявити в Україні заселеного пункту без корчми. От вона і тут стояла. Туди заходили наші жіночки, щоб подивитися, чи часом їхні чоловіки не пропивають останньої копійки. А на проти корчми був  конкурент власникові корчми – українська кооператива “Самопоміч”. Тут пан Василь Клим заохочував не пропивати грошей, а щадити на похилий вік. А щоб заохотити до ощадности, роздавав даром кашкети, а пані Віра Лесик- торбинки. “Візьміть” – казали – “пригодяться, як будете йти на закупи, або кудись на пікнік”.

А вже там по-дальше від дворища-обійстя були американські – кухня і бара. Ну, не зовсім американські, бо там можна було зїсти пироги, голубці, капусту й посмакувати борщику, а в барі – випити українське пиво.

Оце вам була толока, яку організовувала УГО напередодні свята – Дня Праці. В наступному році відбудеться четверта з черги Українська Толока, ще краща, ще багатша. Сподіваємося, що знову зустрінемося. Адже приходити на толоку починає ставати  традицією.

На цьому можна б закінчити цей репортаж. Однак буде корисно, як згадаємо, що під час Української Толоки проходив турнір з копаного м’яча. Аж вісім українських команд приймало в ньому участь. А коли все закінчилось, були роздані нагороди (їх називали по-американськи призи). Їх отримали: Тарас Мельник з команди Богородчани – найкращий змагун турніру, Артем Гуртівський – найуспішнійший бомбардувальник, встрелив чотири ґолі, Тарас Гуйда – найкращий воротар, останні два з команди “Буковина”. За місцями -  друге посіла команда богородчан, а перше – буковинці. Та мабуть найкращою нагородою  для всіх буковинців був поцілунок від ведучої дійства Ольги Винничук – справжньої буковинки. Після роздачі нагород хтось питав: “Чи ще хтось залишився в селі Богородчани”? Організатором турніру,і за його переведення і приготування всього потрібного відповідав Роман Капеняк. Браво всім змагунам, нагородженим і їх провідникам. Ми радіємо, що наша молодь займається спортом і рекомендуємо всім підтримувати український спорт.

На кінець, велика дяка Українській Американській Федеральній Щадничій Спілці “Самопоміч” за те,  що була спонсором турніру, і ще за те, що була спонсором Української Толоки. Велике спасибі українській фінансовій установі, яка завжди там, де українська громада!

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.