nav-left cat-right
cat-right

Плекання дружби – справа людей, а благословення походить від Бога

Лука Костелина: Плекання дружби – справа людей, а благословення походить від Бога

 

В житті бувають особливі події – у родині, в громаді, меншій чи більшій, в державі. Ті  особливі події  згадуються, відзначаються святковими заходами, набувають пошанівку, своєрідної ореоли, а навіть стають наріжним каменем до  мети,  перетворюючись у стремління. Такою особливою подією в нас, у Чікаґо, 40 років тому, було відслуження  в православному Катедральному соборі Святого Рівноапостольного Князя Володимира перша Свята Літургія  новоствореної Української Греко-Католицької парафії свв. Володимира й Ольги.  Можна сказати, – це була історична подія. Бо хто б колись подумав, що одного дня український греко-католик буде користати з гостинности православних братів  і молитися в їхньому храмі, зберігаючи свою церковну практику. Висновок з тієї події такий: при добрій волі, вирозумінню й пошані один до одного, можна осягнути багато. Навіть дуже багато. Треба тільки мати почуття толерантности, пошанування, а понад усе – мудрість, якої так гаряче хочеться побажати сьогодні нашим всім державним (і духовним) провідникам. Саме їм сьогодні треба піднестися понад особисті розбіжності, надумані різниці, визбутися вузьких політичних амбіцій, отаманщини, поставити національні інтереси  вище своїх приватних. Тільки тоді, як державних провідників знаменуватимуть  такі вартості, можна буде сподіватися, що відбуватиметься розбудова української державности не тільки за формою але й за змістом. І як недиво, що народ, обираючи своїх провідників, саме цього бажає. Чому тільки цього не розуміють ті, яких народ вибирав? Турбота за кращу долю України, за її ріст і процвітання, на хвилинку відбили  мене від теми про подію, про яку йтиме тут мова.

Як було згадано, ця особлива  подія сталася рівно 40 років тому, в неділю, в сам празник Різдва Пресвятої Богородиці. І сьогодні, 40 років пізніше, вкотре  святкуємо день Різдва Пресвятої Богородиці, й згадуємо цю особливу подію. Робимо це так, як робили на протязі 40 років – улаштовуємо  спільні зустрічі  парафіян свв. Володимира й Ольги з парафіянами собору  св. Князя Володимира, до якої то зустрічі почали долучатися інші парафії.

Цього року зустріч відбулася на терені собору свв. Володимира й Ольги. Почалася молебнем до Пресвятої Богородиці. Поруч отців парафії свв. Володимира й Ольги – о. Архимандрита Івана Кротця, о. Олега Кривокульського та о. Ігоря Кошика, біля престолу станули до молитви на прославу Божої Матері о. Архимандрит Панкратій – настоятель Катедрального собору св. Князя Володимира, о. Богдан Калинюк – настоятель православної церкви св. Андрія в Блюмінґдеєл та парох грекокатолицької Катедральної церкви св. Отця Миколая – ректор о. Богдан Налисник.

Під час Молебню, зі словом до вірних – греко-католиків і православних – звернувся о. Кротець.  Своє слово він почав  реплікою глибокою на зміст. Отець сказав, що “Тут сьогодні, у Божому храмі, особливий настрій, бо тут зібралися отці, Богослужителі, з різних наших церков”, яких назвав  поіменно та їхні парафії.  Він пригадав, що 40 років тому, в це свято, в Катедральному соборі св. Князя Володимира цілий день дзвонили дзвони, оголошуючи небуденну подію, яку благословили православний Митрополит Мстислав, який в майбутньому очолив Православну Церкву Київського Патріярхату, та тодішній Єпископ Чікаґської епархії Ярослав Ґабро. Глибоко пережили цю радісну подію настоятелі двох окремих парафій – Крилошанин о. Павло Джулинський з собору свв. Володимира й Ольги та Митрофорний о. Федір Білецький з катедри св. Князя Володимира. Так започаткувався день дружби – діло людей доброї волі. Уживаючи метафори, о. Кротець сказав: “Почалася дружба. Католики посадили зерно, а православні брати підливали його водою, щоб росло і не зів’яло”.

Після Молебню відбулося спільне прийняття-гостина в Культурному осередку. Його відкрив  Перший радний парафії свв. Володимира й Ольги інж. Олег Караван, а з вітальним словом від імені  православної громади виступив  інж. Святослав Личик. Молитву провів о. Кротець.

В програмі гостинної зустрічі були спомини двох представників  парафії свв. Володимира й Ольги, які не тільки пригадали присутнім минуле, але навіяли відчуттям радости, що таке щось особливе мало місце, і сьогодні зігріває наші серця.  Пані Орися Гарасовська пригадала початки творення парафії свв. Володимира й Ольги  і її перші відправи в православному храмі, а пані Оля Попіль-Бозьо, яка  репрезентує молодшу ґенерацію, розказала про переживання молоді, яка тоді приглядалася до розвитку подій, що їх творили їх батьки.

Також було багато теплоти в словах о. Богдана Калинюка який промовив до збору присутніх. Закінчив своє слово отець подарунком для всіх – він заспівав три укрїнські патріотичні пісні, останню разом з о. Кротцем. Милий голос о. Богдана відомий всім. Мабуть тому Господь покликав його на службу Богослужіння, щоб своїм голосом звеличав містерію Святої Літургії.

Також розважав присутніх співом  дует братів Ворожбитів. Степан – голова хору “Благовість” в соборі свв. Володимира і Ольги, а Ярослав – дириґен хору в катедральному соборі св. Князя Володимира.  Брати Ворожбити часто виступають  на фестивалях та різних святкових імпрезах. Як завжди, і цим разом, було приємно послухати три релігійні пісні в їх виконанні.

Завершенням  дружньої зустрічі була молитва, яку на прохання отця Кротця провів о. Панкратій, а перд молитвою присутні  відспівали  пісню многолітства для всіх присутніх. І хоч дійство тривало кілька годин, люди не спішили домів. У піднесеному настрої ще довго розмовляли, пращали один одного. При тому додавали: “Як Бог допоможе, зустрінемося в наступному році”.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.