nav-left cat-right
cat-right

Ой тай на Василя

Ой тай на Василя – Щедрий вечір
Багаті, веселі і щедрі Українські традиції. Ми – українці, благословенні чудовими та св’ященними звичаями, котрі скріплюють дух єдності між нами.
Відсв’яткувавши Різдво Христове, уже і св’ято Маланки прийшло до нас.
Але спочатку трохи історії та традицій про це св’ято. Щедрий вечір, св’ято Маланки говорять так, якщо на Св’ятвечір готували Багату кутю, то на Маланки (13січня) день який передує Св. Василю, або ж Новому року – Щедру кутю, яку заправляли смальцем. Саме тому, цей вечір і називається Щедрим. До вечері як і на Св’ятвечір сідає вся родина. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний та чистий. Після вечері обов’язково зайти до сусідів та попросити один в одного пробачення, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді. Дівчатам дозволялося щедрувати лише під вікнами і то тільки до закінчення Щедрого вечора, тобто до опівночі. На особливу увагу заслуговують дівочі гадання. Популярним було таке:
перед сном клали під подушку гребінець, при цьому примовляючи.”Суджений мій ряджений розчеши мені коси”! Той хто у ві сні буде чесати коси той і буде судженим. Якщо вийти на подвір’я опівночі, то можна почути, за народною уявою, як Новий рік проганяє старого.В перший день Нового року найбільш поширеним був, та і зараз залишається, обряд засівання, а також цей обряд перетворювався на справжню виставу, де головними дійовими особами були Василь, Маланка, Циган та коза.
А з історичних фактів св’яткування Маланки перенесемося в аудиторію собору Св. Володимира і Ольги, де колектив організації ”Помаранчева хвиля” на чолі з головою п. Галиною Бориславською зібрав усіх шанувальників цього св’ята. Хоч на вулиці по справжньому був морозний вечір, але гості все піходили і підходили. Зал швидко наповнювався привітаннями, сміхом. На Маланку також завітали гості з Лос Анжелеса зі своїми дітками, які до речі ніколи не бачили правдивої зими зі снігом. Хоч не зійшлося людей так як 31 грудня, але на мій погляд було весело, цікаво і романтично. Красиво і смачно накриті столи, зі смаком удекорований зал. Газдинею Маланки була невтомна ведуча п. Анна Лукач, яка уже не один рік, цікаво з гумором проводить Новорічні св’ята. Були організовані розиграші, дотепні жарти і цікаві розповіді із побутового життя українців. Але головне дійство на Маланці була постановка ”Гуцульський рік” під керівництвом режисера Василя Митничука. Цьому талановитому, скромному, енергійному чоловіку удалося заохотити до масовок з колядниками багато молодих людей віком від 15 до 20 років які з великим бажанням, продовжувати Українські традиції, співали колядки, виконували головні ролі Маланки – Ліда Кізима, Василя – Віталій Митничук, Кози – Юра Сорока. Блискуче були виконані ролі Газдині – Анна Лукач та Газди – Ярослав Купчак. А одягнула усіх учасників цієї вистави мисткиня Настя Марусик – Жмендак зі своєї багатої колекції, яку збирала понад 20 років. Українські строї, з неповторними узорами вишивки,. нитками та бісером. Кожен хто був одягнений у ці костюми хотіли фотографуватися і були всі вдячні Насті, бо такі люди як вона не дадуть зникнути старовинній українській вишивці.А ще були костюми від всім відомої майстрині в м.Чікаго п. Анни Кульчицької, яка до речі за пів століття праці в цьому виді мистетства зробила більше тридцяти виставок в США, Канаді та Україні. Також долучилася і проявила свої здібності в удекоруванні деяких костюмів майбутній дизайнер одежі Мартуся Бориславська.
Атмосфера в залі була приязна, доброзичлива, тепла, а головну роль цього вечора відігравали молоді парубки і дівчата. Вони веселилися, танцювали, приймали участь у всіх вікторинах, любо було дивитися на нашу вродливу українську молодь. І доречно було сказано п. Василем Митничуком: ”Хто ж нас буде веселити, якщо ми самі себе не повеселимо”?. А веселили усіх цілий вечір музичний гурт ” Глорія” – Віталій Дзяворук та Галина Лещенко.Професійна музика та чарівний спів солістки Галини Лещенко нікого не лишав байдужим, всі підспівували і йшли до танцю.
Час уже був за північ і я звернула увагу, що серед нас не стало маленьких чотирьохрічних., п’ятирічних діток, які веселилися разом з нами.і часто привертали увагу присутніх своєю жвавістю, а вони уже спали, мирним і лагідним сном , посопуючи носиками на ліжечках зроблених батьками із стільців і вимощених кожушками.
, І подумалося мені, ось хто буде продовжувати Українські традиціїї далеко від України. В радості, щасті, любові закінчилося друге св’ято Св. Василя і хочеться сказати, щоб це чуття єдиної Української родини яке, йде разом як в Україні, так і в усьому світі де живуть українці зміцнювалося і зростало між нами. А в кінці забави голова організації ”Помаранчева хвиля” п. Галина Бориславська подякувала всім хто був на Маланці і всім тим хто доклався до проведення та організації такого веселого, повного українських традицій, св’ята.
 
 
Ольга Петриченко

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.