nav-left cat-right
cat-right

У Чикаґо звинуватили Москву за ґазову кризу

Лука Костелина
 
              У Чикаґо звинуватили Москву за ґазову кризу
 
На відключення 1 січня 2009 року постачання газу в Україну – зухвалий імперський трюк Москви – разом з українським народом на Батьківщині також відреагували українці, що проживають поза межами своєї Батьківщини. Адже, у багатьох  з них проживають в Україні їхні рідні – у декого жінка, чоловік, діти, родичі. Як можна не реагувати на таку авантюрну, підступно спляновану акцію? Реакція на нецівілізовану поведінку північного сусіда була, з одного боку, у формі співчуття тим, яким призупинення постачання синього пального могло загрожувати холодом в їхніх кватирах, втратою праці, в наслідок призупинення праці на підприємствах та зіткненням із іншими можливими невигодами, а з другого – обуренням проти імперської зухвалости Москви.  
 
Про призупинення достави газу в Україні українці в Чикаґо,  у час різдвяних свят, говорили між собою майже щодня, при різних зістрічах, а найчастіше –  у центрах свого спілкування. Дошукувалися причин такої грубої поведінки Путіна, його плянів, мети, тим більше, що зупинка постачання газу заторкнула також Західню Европу, а найбільше країни, що колись були під мантлею впливу СРСР, як Болгарія, Румунія, Сербія та інші.
Для обговорення цього питання, в неділю, 22 лютого 2009 року, Українська Громадська Організація „Помаранчева Хвиля” в Чикаґо організовувала громадський мітиґ в Українському  культурному осередку. На мітинґ зявилося коло 50 осіб, що хотіли висловити свій погляд та свої думки і почути думки інших на тему цього питання.
 
Зібрання відкрив керівник Дискусійного клубу при УГО „Помаранчева Хвиля” інж. Іван Дем’янець. Більше 12 років він працював при видобуванню оливи в Сибіру. Він познайомив присутніх з методами видобування цієї сировини, про  використання тогочасної техніки, обладнання, тощо. Його доповнили інші про техніку видобування газу та транспортну систему. Щоб впровадити присутніх на обговорення „газової кризи”, термін, яким окреслювалося газовий конфлікт, що зявився був у наслідок відключення  й постачання газу до України,  член Ради УГО „Помаранчева Хвиля” Олег Музика зясував деякі політично-економічні аспекти того вчинку. Він підкреслив, що Росія посідає великі запаси природних ресурсів –  газу та оливи –  і являється експортером цих ресурсів. Заразом, вона знаходиться в позиції, що може використовувати ці ресурси не тільки для осягнення економічних переваг, але також для політичних цілей, зокрема стосовно тих країн, які залежні у більшій чи меншій мірі від одержання цих ресурсів.
 
Після цих вступних завваг розпочалося обговорення „газової кризи”. Дискусія тривала більше двох годин, часто у піднесеному тоні. На мітинґу були присутні  люди нової хвилі емігрантів, повоєнної еміграції, а особливо відрадним було те, що були присутніми  молоді люди, що буває рідкістю на подібних зустрічах. Вони не тільки прислухалися до дискусії, але також займали слово.
Дискусія охоплювала різні аспекти енергетичного питання, починаючи від енергетичних потреб України, її внутрішнього потенціялу, розмірів імпорту, договірних контрактів між Україною та Росією. Неґативно оцінювавався той факт, що енергетичними ресурсами в Україні заволоділи олігархічні елементи та клани, в інтересі яких на першому місці стоїть збагачування власних кишень, не зважаючи на інтереси країни. Робилися закиди власникам підприємст, які не інвестують у модернізацію підприємств з метою економного використання енергії. В порівнанні з іншими країнами, українська індустрія споживає майже у два рази більше енергії на одиницю продукції. Критиці був підданий брак координованого підходу до енергетичних стосунків з Росією з боку Президента України Віктора Ющенка та уряду на чолі з Прем’єр-Міністром Юлією Тимошенко. Звинувачування в їхню сторону, як було підкреслено, проходили під кутом симпатій до однієї чи другої сторін.
 
Однак дискусія була доречна й засвідчувала турботу присутніх стосовно енергетики в Україні, при чому об’єктивна, бо вказувалося також на недоліки української сторони. Підкреслюю це тому, бо в результаті дискусії основну  вину було покладено на Росію. Дискутанти висловлювали переконання, що Росія використовує енергетичний фактор стосовно України, щоб робити на неї  політичний тиск. Вона це робить цілеспрямовано, бо ще й досі не примирилася із існуванням державної незалежности України. Багато дискутантів підкреслювали, що Росія хотіла б опанувати й заволодіти газотранспортною мережею в Україні. Інші твердили, що Росія використовує газ, як засіб творити протирічячя між Південними областями України та рештою її земель з метою посилення своїх впливів –  мати вплив на виборчий процес в Україні, гальмувати процес  до євроінтеграції, зв’язків з НАТО, тощо. Їй частково вигідно так діяти тому, бо опирається на п’яту колону, яка продовжує проросійську лінію в Україні. Помічається взаїмна підтримка – конфліктні сутички між Росією й Україною спонукують, а навіть підбадьорюють п’яту колону до активної діяльности, куди навіть анґажується УПЦ РП. І декому видається, що так довго, як не прийде до скоординованої енергетичної політики в Україна, очищення  від олігархічного контролю і, врешті, опертя на національних інтересах, так довго Росія буде проводити енергетичну війну проти України. Згадаймо, що це вже вдруге Росія шантажує Україну своїми трюками відключенням постачання газу. Не вірьмо в те, що відключення відбувлося  тільки тому, що  неможна було договоритися стосовно ціни на газ. Ціна – це була зачіпка. Без втручання політичного фактора,  до розв’язки комерційно–бізнесових питань можна б було прийти без драстичних кроків. Адже були попередні домовлення, підписання контрактів, тощо. Труднощі, звичайно,  з’являються тоді, як над комерційним  процесом верх перебирають політичні цілі. Згадаймо: Чому був конфлікт тому три роки? З наміром на викликання протиріччя між східними та західними областями України. А цим разом Росія хотіла скомпромітувати Україну перед світом, мовляв вона  не спроможка виконувати своїх зобов’язань достави газу в Европу, краде газ, вона поганий партнер, тощо. Можна сподіватися, що це не останній раз Росія повела себе так грубо, можна від неї сподіватися шантажу  вмайбутньому. Вона завжди здібна щось придумати, хоч би на те, щоб активізувати та мобілізувати п’яту колону в Україні. Такі думки висловлювалися під час громадського віче.
 
 Треба радіти, що Україна не зігнулася перед імперською агресією Москви, вистояла. Повела себе відповідно, обстоюючи свої інтереси. Можливе не кожного все улаштовувало, а це тільки тому, що ми глибоко сполітизовані, але можемо радіти, що Москва нас не підкорила. І не підкорить, як Україна буде обстоювати свої державні інтереси, при тому – національні. Світ засудив Росію. Навіть її приятель – президент Франції Саркозі висловився неприхильно стосовно її поведінки.
 
На закінчення слово взяла голова УГО „Помаранчева Хвиля” д-р Галя Борсславська і разом з ведучими подякувала писутнім за участь.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.