nav-left cat-right
cat-right

Зустріч з М. Куропасем

Лука Костелина

             Чиказькі українці пригадали собі свою історію

 22 березня 2009 року  виступив у Чикаґо перед громадським зібранням д-р Мирон Куропась із доповіддю: „Уривки історії українців в Америці  від 1884 року до сьогоднішних днів”. Захід організовувала Українська Громадська Організація „Помаранчева Хвиля”, а місцем його проведення був Український культурний осередок.

Звичайно, тема цікава для кожного українського емігранта незалежно коли приїхав до Америки, і чи він приїхав  на заробітки, чи на постійне проживання. Цікава хоч би тому, що це якоюсь мірою є історія кожного з нас, що сьогодні проживає в Америці. Відомо, першими емігрантами до Америки були саме заробітчани. Приїздили в Америку, щоб заробити трохи грошей, повернутися додому, купити землю і загосподаритися вдома. Після Другої Світової війни емігрантами були люди, які опинилися поза межами своєї батьківщини в наслідок політичних та воєнних подій, а останньо – еміграцію наших людей до Америки, як і до інших країн, зумовили економічні відносини в Україні.  І сьогодні кожний з нас укладається в одну чи другу катеґорію українського емігранта.

Зустріч відкрив голова Політично-дискусійного клубу при УГО „Помаранчева Хвиля” Іван Дем’янець, який рівночасно був ведучим заходу. Він привітав присутніх -  генерального консула України в Чикаґо Констянтина Кудрика та консула Олександра Гамана і всіх присутніх, висловлюючи радість, що прийшли послухати цікавої доповіді.  Пан Дем’янець підкреслив, що в програмі діяльности Політично-дискусійного клубу є улаштовувати зустрічі з громадою. При цьому він відмітив, що остання зустріч відбулась місяць тому, на якій присутні мали нагоду обговорити питання газової кризи, яку довелось було Україні переживати у зв’язку з тим,  що  північний сусід задумав повести себе грубо й нецівілізовано, відмикаючи постачання газу в Україну, а, заразом, і до країн Европи. Він відмітив, що подібні зустрічі будуть відбуватися вмайбутньому.

Доповідача представив присутнім член Ради УГО „Помаранчева Хвиля” Лука Костелина, у якого було довголітне й дружне знайомство з ним. Тож йому було легко розказати  про його освіту, професійну кар’єру, а особливо про  громадську діяльність.

Дещо коротко з того, що було сказано про доповідача. Доктор Мирон Куропась – це  син відомого передвоєнного діяча в Америці Степана Куропася, який, до часу свого приїзду до Америки, брав участь у Визвольних Змаганнях, в рядах УГА, в 1918 році.  Його син, д-р Мирон Куропась, відомий українській спільноті як педагог,  політичний та громадський діяч, автор, журналіст, і не тільки тут в Америці, але  теж і в Україні. Він здобув докторат на престижному Університеті Чікаґа. Працював довгі роки в американському шкільництві як директор „гай скулу” , а відтак університетським професором. У 1976-77 роках працював у Білому Домі спеціальним помічником президента Форда з етнічних питань, а в  1977 році був законодавчим помічником Сенатора Долла, і був одним із менеджерів в його кампанії за президентське крісло. Довгі роки був головним радним Українського Народного Союзу і заступником його голови.  На початку 60-их років був головою молодіжних націоналістів у Чикаґо та редактор журналів „Скоп” і „Тризуб”.  Він автор багатьох розвідок та книжок, а зокрема: „Історія української еміграції до США”, „Українці в Америці”, „Українські американці: коріння і аспірації”, „Історія Українського Народного Союзу” та інших. Він є постійним дописувачем до українського  англомовного тижневика „Ukrainian Weekly”, де веде постійну  колонку: „Обличчя та місця”. Врешті, він – професор-гість  Острозької Академії  в Україні  та сприяє обмінові студентів між Україною та Північно-Іллинойським університетом.

Свою розповідь розпочав професор Куропась  згадкою про перших емігрантів  з України до Америки. Він розказав про їхні нелегкі умови життя. Говорив про те, що вони немали захисту, їх використовували. Їм доводилося  жити нужденним життям. Особливу увагу приділив доповідач національній характеристиці тим  емігрантам, що прибули до Америки перед Першою Світовою війною. „Вони себе називали „русинами”, були мало грамотні, з низьким рівнем освіти” – говорив доповідач. Тож недиво, що  царська Росія в ті часи старалася мати вплив на цих людей та ширити  між ними русофільство. „Усвідомлення „русинів” про те,  хто вони, почали здійснювати українські грекокатолицькі священники – говорив доповідач – і це була дуже складна справа і, заразом,  були це нелегкі часи”.  Доповідач наводив приклади, як римокатолицькі священники айриського походження часто ставилися дуже непривітно до наших священників, часто вимагаючи від них повороту назад звідки вони приїхали. Змішування понять  „русин”,  „грекокатолик”, „православний” часто використовувалося нашими недругами, бо діяла русофільська пропаганда.

„Хоч  усвідомлення серед перших емігрантів проходило нелегко – говорив доповідач –  але поволі вдалося перемогти  чужі впливи”.  Почалося з того, що наші люди почали будувати свої церкви,  організувати громадське  життя, займатися  мистецькою  самодіяльністю. Створення Українського Народного Союзу (страхове об’єднання), поява україномовної газети „Свобода” та інших об’єднань сприялти наростанню української свідомості серед перших емігрантів.

„Після Першої Світової війни, а зокрема у 30-их роках, усвідомивши програшні наслідки Визвольних змагань, українська спільнота в Америці активізувалася, а зокрема гетьманський рух, який навіть  почав займатися  військовим вишколом молоді, щоб бути готовим на випадок потреби так, які були готові інші національні групи в час Першої Світової війни. Зокрема значний вплив на національне усвідомлення та активізацію української спільноти в той час мали відвідини до Америки Евгена Коновальця”  – розказував доповідач. Не спала в цей час комуністична пропоганда, наслідком дій якої було те, що була створена сильна і багаточисельна українська комуністична партія в Америці. Як за царських часів, так і цим разом, діяли чужі гроші. Наприклад, у Чикаґо найбільший громадський будинок мали саме комуністи, який відтак у 1954 році відкупила від  комуністів Спілка Української Молоді – національно  свідома молодіжна організація створена повоєнною еміграцією.  В ті роки українські комуністи вже втратили були свій вплив, та й було розчарування в комуністичній ідеології після  того, як і їм стали відомими звірства 30-их років  комуністичного режиму. Також  і Америка мала вже змінений погляд та відносини з Росією.

 Після Другої Світової війни, емігрантами до Америки були вихідці з України, які покинули батьківщину, щб хоронити своє життя від комуністичних репресій,  і ті українці, що були вивезені до Німеччиина на роботи.

„Повоєнна еміграція, за зразком довоєнної, продовжувала розбудову української спільноти в Америці, будувала церкви, різні оселі, творила нові політичні організації, молодіжні, мистецькі одиниці, тощо” – говорив доповідач, додаючи, що  „всі вони діяли незалежно, але  під егідою Українського Конґресового Комітету Америки, створеного довоєнною еміграцією,  і всі активно вели діяльність на усвідомлення американського суспільства стосовно державницьких аспірацій українського народу, вказуючи на російський імперіяліз”. У висліді такої діяльности українців та інших поневолених народів, американський Конґрес прийняв розолюцію, на підставі якої поневолені російською імперією народи почали кожного року проводити  „Тиждень Поневолених народів”, захід, в якому українці передували.

Закінчив своє слово д-р Куропась згадкою про нову хвилю емігрантів з України, сучасну, яка появилася тут в Америці, як Україна вже стала незалежною державою, висловлюючи сподівання, що вона в межах тих здобутків, що створили попередники – церкви, організації, культурні центри, школи – будуть продовжувати українську громадську діяльність.

Завершенням докладу було висвітлення прозірок, на яких видніли обличчя сотень людей, хоч не всі були знайомі  присутнім, але на  їхніх обличах присутні бачили своїх попередників, які жили українським духом, творили українське організоване життя, почували себе частиною українського народу і працювали, як могли, для його звільнення з-під  московського  поневолення.

Після доповіді з теплим словом звернувся до присутніх генеральний консул України в Чикаґо  пан Кудрик. Ще були запитання до доктора Куропася, коротка дискусія, а відтак неформальні розмови  при перекусці солодкого та каві.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.