nav-left cat-right
cat-right

Свято Героїв 2011 – Відгук

Дивитись фото

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

12 червня, в неділю «Зіслання Святого Духа» в залі української  школи св. Миколая міста Чикаго відбулося «Свято Героїв»,  зорганізоване Українською громадською організацією Помаранчева Хвиля.

Готуючись до цього традиційного вже свята, ми мали певні дискусії і завваги щодо тематики, способу і дати проведення.  Дякувати Богу, дуже багато заходів має наша українська громада і часто важко вибрати вільний час для проведення того чи іншого заходу. Але ми рішилися в цей день відзначити і вшанувати людей сучасності, героїв нашого часу, наших ровесників – українських журналістів, публіцистів, людей правдивого слова і пера.  Можливо, небагато їх є, але вони так само, як і їхні звитяжні попердники:  Січові Стрільці, воїни УНР, УПА, стають сьогодні в обороні за правду, за          справедливість за свій народ, жертвуючи часто найдорожчим – власним життям. Вони, як і належиться справжнім Героям, виділяються із загальної маси, щоб всеціло віддатись ідеї, в яку свято вірять. Сьогодні в Україні свободи слова немає, зате є професійне  свято – офіційно 6 червня вважається Днем Журналіста. Іронія долі: підписав цей указ «найбільший правдолюб» – Леонід Кучма.

В цю неділю багато людей поїхали на наші цвинтарі помолитися на могилах своїх родичів, товаришів і побратимів, зокрема тих, які колись із зброєю в руках стояли  в обороні своєї Батьківщини . То ж на початку свята, після урочистого Апелю, після коротких але глибоких слів  о. Володимира Гудзана святковий зал об’єднався в спільній молитві за душі всіх полеглих Героїв України.  Опісля, прозвучали короткі,  але щирі привітання від Генерального консула України в Чикаго Констянтина Кудрика, а також членкині ООЧСУ, п. Марії Васько. Пані Марія розповіла нам зворушливу історїю двох вояків УПА, які загинули на самі «Зелені свята».

Цього року Україна святкуватиме  20-ту річницю своєї Незалежності. Але, чи це є та сама Україна, про яку мріяли Мазепа, Коновалець, Шухевич, Бандера? Чи це та Україна, про яку, зрештою, мріяли і мріємо ми? Нажаль, далеко не та! Дякувати Богу, Україну обходять стороною воєнні конфлікти,  але вівтар Незалежності України і по сьогодні скроплюється  кров’ю чесного українського журналіста. Станом на 2009 рік в Україні за різними джерелами загинуло від 40 до 60-ти журналістів, сьогодні точну кількість не можуть встановити і самі журналісти, оскільки владою ретельно приховуються мотиви і обставини загибелі, чи зникнення цих людей.  Засоби масової інформації часто називають 5-тою владою в державі. Мас медіа є не тільки  інфрмаційним носієм – це потужний ідеологічний і виховний елемент суспільства. В сьогоднішньому зглобалізованому світі цей важіль набирає неймовірної сили і відповідальності.  Свобода слова в державі є найкращим індикатором її демократичності – це фундаментальна, базова річ будь-якого правового суспільства. Тому не дивно, що власне з приходом теперішньої неукраїнської влади в Україні, кількість працівників засобів масової інформації, які потерпіли від злочинів, за перший квартал поточного року збільшилася на 242,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. Про це повідомляє прес-служба народного депутата від НУНС Геннадія Москаля. Ситуація із свободою слова в Україні, за дослідженням американської  проавозахисної організації Freedom House, сьогодні різко погіршилась. А вона й до того була не простою – журналісти пропадали і 5, і 10 років тому. Тепер ми маємо ще й політв’язнів…

Україна потребує зараз  якнайбільше отих відданих захисників і носіїв Правди – чесних, правдивих і непродажних журналістів. Тому-то зал з оплесками зустрів одну із них. На сцену вийшла зворушена  і розчулена до сліз такою увагою, Мирослава Гонгадзе – журналіст, телеведуча «Голосу Америки», вдова Героя України Георгія Гонгадзе.

Пані Мирослава  у своїй доповіді провела глибокий аналіз ситуації із свободою слова в Україні за останні 20 років.  Становлення її як журналіста тісно переплелося із розвитком свободи слова в Україні та залишило невимовно глибоку рану в її особистому житті. Ми почули цікаві факи та історї про те, як молода демократія України на своїх початках отримувала доленосні рани від новонароджених кримінально-олігархічних кланів, які і по сьогодні розпускають свої метастази в тілі нашої Батьківщини. Саме із тілом смертельно хворої людини пані Мирослава порівняла стан сучасної України. Цей стан є доволі критичним. Хвороба прогресуюча і , якщо сьогодні не прийняти рішучих заходів – наслідки будуть фатальними… Думаю, на нашій веб-сторінці ми найближчим часом подамо повний виклад  думок            п. Мирослави з цього питання.

Після доповіді пані Мирослави на сцену вийшли вихованці школи «Барвінок», розпочавши цим мистецьку частину нашого свята. Юні Петрик Партика і Настя Бакун прекрасно виконали свої короткі номери. Молоді виконавці, впевнено почуваючи себе за фортепіано, виконали твори Клода Де Бюсі і Антоніо Діабеллі. В кінці Настя Бакун старанно заспівала «Пісню про Родину».  Опісля, подякувавши молодим артистам, на сцену вийшла досвідчена декламаторка Леоніда Митничук – режисер вже знаного всім нам поетичного театру «Істина». Як завжди, майстерно була виконана публіцистично-поетична постановка «Героям Слова» за матеріалами статей Віктора Рибаченка, Мирослави Гонгадзе, Сергія Лещенка,  поезій  Ольги Царицанської, Леоніда Талалая та Василя Стуса.  Після завершення свого виступу п. Леоніда запросила на сцену нашого колегу, першого голову організації  Помаранчева Хвиля                   п. Ярослава Загайського. Саме він представив нам свого давнього товариша, родзинку мистецької  частини свята – Віктора Морозова, композитора, музиканта, співака і талановитого перекладача, живу легенду Львова.  Багато хто з нас виріс на його піснях. Дух Львова, «Арніки», театру «Не журись» витав  у залі школи св. Миколая. Присутніх наскрізь пройняло  майстерне і щире виконання стрілецьких  і повстанських пісень цією неймовірно талановитою і безмежно скромною людинию. Не зайвим буде нагадати, що присутність п. Віктора не була випадковою в цій залі. Віктор Морозов в студентські роки був виключений з університету за поширення самвидаву – альманаху «Скриня».  Його творчість справила великий вплив на становлення таких відомих гуртів як «Плач Єремії» та «Мертвий Півень». Цей вплив, цю енергетику відчули всі присутні у залі, який вибухав оплесками і оваціями, дружньо підспівуючи виконавцю. Із сцени звучали пісні про доблесть, вірність, честь і любов,  а позад співака висів плакат цьогорічного Свята Героїв, на якому був зображений  символічний голуб із газет. Здаєтья, він набирав в цей День Зіслання Святого Духа особливого символізму. Адже слово Правди, як оливна  гілка у дзьобі Нєвого голуба, несе сьогодні  нам надію і порятунок серед  розбурханої стихії брехні і цинізму.

Вшанувати своїх Героїв – це  святий обов’язок кожного з нас. Народ, який не шанує своїх героїв – не має майбутнього. Як влучно сказала пані Марія Климчак, звернувшись  сьогодні до всіх на ФБ: «Прокинься народе в українському Чикаго! Якщо вчора тобі не вдалося потрапити на Свято Героїв, то ти проспав і приспав надію. Так завжди із нами стається, – любимо Україну здалека, а коли вона поруч, коли приходить з стрілецькою піснею українського барда Віктора Морозова і роздумами журналістки, на чиїх плечах хрест України, ми знаходимо невиправдану причину своїй відсутності. Свято Героїв – не просто черговий аматорський захід однієї з громадських огранізацій, це стукіт у замилені еміграцією душі».   Щиро дякую пані Марії від себе особисто і від всієї Ради УГО Помаранчева Хвиля за глибоке розуміння і таку підтримку. За такі влучні і актуальні завваги до “замилиних еміграцією душ”. Прикро, звичайно, що вчорашнє Свято Героїв наклалося (не з нашої вини) на інші заходи в громаді. Хочеться вірити, що ті українці, хто не був у залі школи св. Миколая, віддали шану Героям України на наших цвинтарях, а не десь на гольфових полях чи карнавалах в даунтауні… Віддати шану нашим Героям – обов’язок кожного з нас. В іншому випадку – майбутнє української громади виглядає невтішним. І жодні «поділи та непорозуміння» нас не виправдають перед нащадками…

Отож накінець, хочу подякувати всім присутнім на Святі Героїв, нашим священникам: о. Володимиру Кушніру, о. Михайлові Мельнику, о. Володимиру Гудзану. Нажаль, через стан здоров’я не зміг прийти наш Владика Ришард Семинак. Дякуємо представникам різних українських організацій і об’єднань, зокрема голові УККА (Іллінойс) – др. Олесеві Стрільчуку. Великі подяки складаємо  нашим гостям та виконавцям. До речі, так склалося, що саме в ці дні Ліна Митничук, Віктор Морзов та  Мирослава Гонгадзе святкують свої уродини.  Звичайно, при кінці свята, ми їх привітали чудовими букетами квітів під супровід  дружнього «Многая літа».  Хочу висловити також подяку вихованцям школи «Барвінок», їхнім батькам  і наставникам, зокрема п. Любі Яковенко. Дякуємо українсько- американським ветеранам Петру Бенцаку і Роману Островському за Апель. Дякую також всім своїм колегам за допомогу в організації свята, зокрема:  Юрію Фігель, Наталії Фігель, Ярославу Загайському,Тетяні Чернишовій, Галині Бориславській, Василю Третьяку, Дані Кришталь, Леоніді Митничук,  Луці Костелині, Ярославу Купчаку, Роману Яцковському, Олегу Петрущаку, Йосипові  і  Оксані Миколяш, Василю Митничуку, Олегу Музиці, Андрію Петрикову, Юрію Мельнику, дружині Людмилі. Дякуємо  також  Ігореві Хитрому за звукове оформлення, нашим радіостанціям «Незалежне Радіо» і «Українська Хвиля», газетам  «Українське Слово» та «Час і Події» за рекламне забезпечення. Рівно ж,  дякуємо отцям настоятелям, які погодились оголосити цей захід в своїх парафіях. Дякуємо родині Чичули, (крамниця «Best Florist») за чудові букети, а Українському культурному осередку за смачний обід для наших гостей, школі св. Миколая за надане приміщення. Спасибі також всім людям, які не змогли з тих чи інших причин прийти на Свято Героїв, але бодай в думках чи молитвах, згадали про тих, хто віддав за нас своє життя… Герої даються народам з Гори не тільки для вшанування і свят, а в першу чергу для наслідування. Не забуваймо про це…

Слава Україні!   Герорям Слава!

З повагою,

Ігор Худик, голова УГО Помаранчева Хвиля

Відео: Медіа-портал VIDIA™

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.