nav-left cat-right
cat-right

Свято Героїв 2011 – Герої Слова

Дивитись фото

Гості заходу:
Мирослава Гонгадзе та Віктор Морозов

Мандрував хтось краями,
Та зіткнувсь із стіною,
Та пробив головов,
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками

Так співає український гурт «Кому вниз». Краплі крові героїв запалюють сотні зірок на небосхилі народів, які прагуть правди, свободи і справедливості для себе і своїх нащадків.  70 років тому, у 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначення 23 травня як Свята Героїв. В цей день в 1938 році загинув засновник і провідник ОУН – Євген Коновалець. В травні пішли з життя також і Микола Міхновський – головний ідеолог державної самостійності України і головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років – Симон Петлюра. Незбаром буде і ще одна знакова дата – 30 червня 1941 р. У цей день в будинку «Просвіти» у Львові ОУН під проводом Степана Бандери проголосили Акт відновлення Української Держави. Перше Краєве Правління очолив Ярослав Стецько. Незважаючи на заявлену лояльність до німецького уряду, через декілька днів біля 300 патріотів разом з Бандерою і Стецьком опинились в застінках гестапо. 15 розстріляли одразу. Згодом, за цими людьми пішли тисячі вірних синів і дочок свого народу боронити від зайд рідний край. Дивлячись смерті у вічі, пішли в засвіти, залишивши нам взірець героїзму, самопосвяти, відданості ідеалам правди і справедливості. Герої формують майбутність нації й народу, вони не відходять в минуле – вони ідуть в майбуття!

Цього року святкуватимемо 20 річницю незалежності України. Дякувати Богу, лихоліття війни обходять нас стороною, але чи маємо ми ту омріяну Україну, за яку боролись наші звитяжні герої? Вівтар незалежної сучасної української держави вже двадцять років скроплюється кров’ю чесного українського журналіста. Тепер, у мирний час, на передовій опинились люди слова. Вплив і відповідальність за наслідки засобів масової інформації в сьогоднішному глобалізованому світі годі переоцінити. Відкритість, правдивість, прозорість журналістики свідчить про зрілість суспільства. 19-та стаття Загальної декларації прав людини ООН говорить про те, що “кожна людина має право на свободу переконань і на їх вільне вираження; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати та поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». Нажаль, ситуація в Україна за останній рік, згідно з висновками американської правозахисної організації «Freedom House», різко погіршилась. А вона й до того була непростою. Статистика дворічної давності говорить, що в Україні за час Незалежності загинуло більше 60 журналістів. Точні дані на сьогодні не знають і самі журналісти, оскільки влада ретельно приховує мотиви і обставини загибелі їхніх колег.

Гірка чи солодка, прихована чи явна – Правда є одна. Її не буває різної, лише людські немочі і недосконалості намагаються її міняти, чи привласнювати. Хто прагне Правди – той прагне Бога, бо Правда є тільки у Ньому. Сьогодні Георгій Гонадзе, як і Шухевич, Бандера – Герої України! Вони, як і їхні колеги й побратими, борці за Правду і Справедливість, промовляють до нас, до нашої совісті. Не зрадьмо їх, шукаймо і борімося за Правду, бо в ній і Честь, і Свобода.

Слава Україні! Героям Слава!

Ігор Худик, голова УГО Помаранчева Хвиля

Відео: Медіа-портал VIDIA™

Тим, хто живий. В ім`я тих, хто житиме вічно

Мирослава Гонгадзе: «Він мав свою місію на цій землі. Він намагався нести правду і виборювати справедливість. Він волів бачити вільною Україну. Вільною від брехні, зухвальства чиновників та свавілля правоохоронців. Країну, де діє верховенство права і поважаються права кожного окремого маленького українця…

…Його свободолюбивий дух і воля до правди переселилась у кожного з нас. У 2004 нам вдалось витиснути остогидлий і злочинний режим президента Кучми, і ми сподівались, що боротьба завершилась.Але наше бажання притягти скорумпованих лідерів до відповідальності за попередні злочини було здане на поталу політичної доцільності. Поки громадянські активісти стояли на морозному Майдані за високі ідеали, політики були готові пожертвувати цими ідеалами задля досягнення влади і особистого збагачення. Обіцянку правосуддя, яка стала мантрою Помаранчевої революції, згодом забули. А цинізм, зневіра та апатія, яка з’явилась у нас у результаті цього, привела до влади нових старих лідерів. Сьогодні Георгій Гонгадзе названий героєм України, його ім’я носять школи та вулиці, у центрі Києва височіє пам’ятник, але не зроблено головного, чого він і ми всі так прагнули і прагнемо – не збудована вільна і справедлива держава для людей.Чиновники вже нової влади на різних міжнародних форумах проголошують, що в Україні діє принцип верховенства права, немає політичних переслідувань та вибіркового правосуддя.Чому ж тоді у той час, коли звинувачений у перевищенні службових повноважень, які привели до вбивства Ґеоргія Ґонгадзе, Леонід Кучма відпочиває і покращує своє здоров’я у Криму, звинувачений за тією ж статтею Юрій Луценко втрачає своє здоров’я у в’язниці?

Дух Георгія сьогодні живе і вказує, що наша боротьба ще далека від завершення. Сьогодні ми мусимо відстоювати свої ідеали з новою силою. Ми можемо не виграти усі битви чи досягти усіх цілей. Але, як нагадував нам Махатма Ганді, вже наша відданість і наші зусилля є нашою перемогою».


Віктор Морозов є одним із найвідоміших українських співаків і композиторів. Завдяки своєрідному голосу та вправному володінню гітарою він завоював значну популярність як в Україні, так і далеко за її межами. Талант і майстерність Віктора Морозова особливо виявляється в численних піснях, покладених ним на вірші найкращих модерних українських поетів. Його співана поезія справила великий вплив на творчість багатьох сучасних рок-груп України, таких як “Плач Єремії” та “Мертвий півень”. Співак навчався у Львівському університеті, на останньому курсі був виключений за публікацію в самвидавному альманасі «Скриня» (серед авторів — Григорій Чубай, Микола Рябчук, Олег Лишега, Роман Кісь та ін.). Якраз постать Григорія Чубая та участь у «Скрині» стали одними з найвагоміших чинників у формуванні світогляду Віктора Морозова. Як згадує він сам у спогадах, присвячених Чубаю: «Саме Гриць назавжди прищепив мені імунітет до провінційности, банальности, second-hand-овости у поезії, музиці, взагалі у розумінні та сприйнятті мистецтва. Адже дискусії та суперечки в його хаті велися навколо творчості Еліота, Павнда, Сильвії Плат, ми слухали музику европейського рівня, ми намагалися, попри всі совдепівські перепони, доторкнутися душею до всього найсвіжішого, аванґардового, модерного, що з’являлося тоді у малярстві — Далі, Міро, Архипенко, в літературі — Маркес, Кортасар, Лаґерквіст, та в інших мистецьких жанрах. Вже значно пізніше, коли я нарешті отримав змогу побувати в багатьох країнах світу, я здивовано відзначив для себе, що попри всю замкнутість, залізнозавісність і дебільність країни, в якій ми всі тоді перебували, нам пощастило втримати руку на пульсі тогочасного мистецького життя світу».

За переклад українською книг про Гаррі Поттера Віктор Морозов став переможцем конкурсу “Галицький лицар-2003″ в номінації “Літератор/письменник року”. Протягом своєї кар’єри він виступав перед глядачами Австралії, Англії, Арґентини, Афганістану, Бельгії, Бразилії, Індії, Канади, Лаосу, Латвії, Литви, Німеччини, Параґваю, Польщі, Росії, США та багатьох інших країн.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.