nav-left cat-right
cat-right

Звернення до Європейського Співтовариства

Високоповажні :                                        English version
Єжи Бузек, Президент Європейського парламенту
Херман Ван Ромпей, Президент Європейської Ради
Жозе Мануель Баррозу, Президент Європейської комісії
Турбьерн Ягланд, Генеральний секретар Ради Європи
Аудронюс Ажубаліс, Чинний голова ОБСЄ в офісі
Штефан Фуле Європейський, комісар з питань розширення і політики сусідства
Коваль Павло, Голова делегації Європейського парламенту Україна-ЄС Комітету парламентського співробітництва
Хайді Хаутала, Голова підкомітету Європейського парламенту з Прав людини
Томас Хаммарберг, Комісар Ради Європи з прав людини
Янез Ленарчич, ОБСЄ, директор Бюро з демократичних інститутів і Прав людини

Звернення до Європейського Співтовариства

Українська громадська організація Помаранчева Хвиля (США) як член Світового Конгресу Українців, приєднуючись до багатьох тривожних відгуків світового українства, до листа СКУ, зверненого до європейського співтовариства, висловлює глибоку стурбовапність і обурення відносно подій, які відбуваються у сучасній Україні. Суспільні, правові і економічні негаразди, відсутність перспективи задовільнити елементарні побутові потреби, заставили нас, як і мільйони наших співітчизників, покинути своїх рідних і близьких і розлетітися по всьому світу в пошуках порятунку. Надіємось що Ви, мали змогу переконатися в працелюбності, законослухняності, освітченості загалу української еміграції в своїх країнах. Так, ми намагаємося бути добрими громадянами країн, які дали нам прихисток, не всі, очевидно, зможуть повернутися додому, багато з нас пов’язують своє майбутнє поза межами своєї Батьківщини, але всім нам не байдужа доля наших батьків, братів і сестер.

Наш древній народ – колиска усіх східноєвропейських цивілізацій – віками відстоював своє право на існування ціною неймовірних втрат. Наша славна історія переплетена червоною ниткою мільйонів людських життів, які були покладені на вівтар Свободи. Кочові племена, загарбницькі війни, окупапції сусідніх держав і імперій постійно шматували наш терпеливий і працьовитий народ, нашу родючу і багату землю. Часто основною і чи не єдиною ознакою, яка окреслювала нашу сутність була єдина мова, культура, звичаї і традиції. Але найбільших втрат ми зазнали саме в ХХ столітті від жахливого імперського утворення ім’я якому – СРСР. Спочатку загарбницькі полки більшовицької Росії втопили в крові молоді паростки Української Народної Республіки. Пізніше цей червонопрапорний голодний монстр, проковтнув мільйони українців, створивши планетарну катастрофу – Голодомор 32-33 рр., визнаний Геноцидом українського народу парламентами багатоьх країн світу. Згодом Сталінський терор вдарив прямо в серце нашої нації, винищивши нашу інтелігенцію. Пізніше Україна стала найбільшим полем битви двох людиноненависницьких систем, які перед своїм фатальним і жорстоким двобоєм марширували спільними військовими парадами. Весь західний світ знає про економічні та політичні договори та співробітництво між Сталіном та Гітлером, яке увінчав Пакт Молотова-Рібентропа. Свастика, серп і молот – разом крокували в червоному морі прапорів спільних військових парадів, цинічно і зухвало демонстрували свою хижацьку хіть принишклій Європі. Це була прелюдія. Потім почався пекельний бенкет. Після спільного кривавого розподілу перших жертв, монстри самі схопились в двобої. Фашизм і комунізм у своєму червонокоричневому смерчі поглинув 8 мільйонів наших співвітчизників, випередивши цим Німеччину й Росію. Завдяки об’єднаній Антигітлерівській Коаліції, нацизм спільними зусиллями був подоланий. Але Червоний прапор перемоги на будівлі німецького Рейхстагу, став символом не тільки перемоги над фашизмом, а й символом ненаситної жаги всесвіжої крові. Для багатьох наших земляків це був лише початок нових терпінь. Червонозоряний монстр мав єдиний засіб для самозбереження – нові тортури, заслання і каторги. І знову в Сибір і Колиму потягнулись ешелони з тисячами тих, хто ще уцілів, довівши загальні втрати України до 14.5 мільйонів. До кінця 80- х в тюремних казематах червоної більшовицької комуни помирали найкращі мислитилі, поети і письменники нашого народу. Комунізм, як і фашизм, реально підірвали духовний розвиток всього людства. Свідченням цьому є наслідки в багатьох посткомуністичних країнах Європи.

Із отриманням Незалежності в 1991 р. Україна поступово, хоч із втратами і помилками, почала облаштовувати своє місце на карті Європи, в самому її Центрі. Здавалось, Помаранчева Революція назавжди закриє двері минулого мороку, стане початком нашого світанку. Так, це був великий почин нашого народу, який довів, що ми – цивілізована, демократична, європейська нація. Нажаль, в силу багатьох обставин сподівання мільйонів українців не увінчалися очікуваним тріумфом. Перейняті зопалу європейські ліберальні цінності на непідготовленому правовому грунті дали трохи несподівані плоди. Вони лякають. Україну сьогодні репрезентує антиукраїнська влада, яка не має ні кровної, ні ментальної, ні тим більше культурної спорідненості з нашим народом. В догоду імперських зазіхань північних сусідів здаються стратегічні галузі, об’єкти господарювання, культурнні і історичні надбання нашого народу. Закриваються українські школи, науково-дослідні інституції, переслідуються провідні ВУЗи, появились пoлітв’язні, продовжують зникати журналісти. Всі гілки влади в Україні нажаль опинились в руках однієї українофобської сили, включно із законодавчим органом – Верховною Радою, яка на днях увінчала свою діяльність поверненням в минуле.

Тепер, як в жахливому сні, на 20 році незалежності в нашу країну повернулись криваві символи неіснуючої імперії. Ми стали свідками протистояння під час святкування 9 травня в деяких містах нашої країни. Ці речі очевидно були зрежисовані за межами нашої країни. Брутальні вигуки людей під червоними прапорами, (напередодні забороненими місцевими органами самоврядування) викликали жорстку реакцію молодих і не байдужих до своєї країни людей. Репортери сусідніх країн були напоготові…

Свого часу Конрад Аденауер сказав: “Комунізм не можна перемогти ні воєнним, ні культурним, ні економічним шляхом. Його може перемогти лише переконане християнство”. Сьгоднішня Європа, побудована колись на християнських засадах, сповідує високі ідеали свободи, верховенства права, поваги до людини, давно засудила тоталітарні ідеології нацизму, комунізму й сталінізму.

Все у волі Всевишнього, але з надією звертаємось й до Вас як носіїв загальносвітових цінностей – просимо звернути увагу керівництву нашої країни. Можливо, з висоти європейської трибуни це буде більш переконливим для них. Україна сьогодні головує в комітеті міністрів Ради Європи, а через два роки буде очолювати ОБСЄ. Ми горді за те що нашій державі випала честь очолювати такі високі інституції, але ця честь повинна бути виправдана з боку теперішньої української влади.

Як нове відродження й повернення в сучасну Україну сталінізму й тоталітаризму, неодноразово засуджених Європою, слід приймати доконані факти:

1. Заперечення Президентом України всупереч Закону України про Голодомор 1932-33 років в Україні, факту Геноциду українського народу, 27 квітня на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи в Страсбурзі

2. Відкриття 5-го травня 2010 р. обласною організацією Компартії України в м. Запоріжжі пам’ятника Сталіну.

3. Встановлення організацією «Союз радянських офіцерів» 7-го травня 2011р. білборду зі Сталінoм в Севастополі.

4. Прийняття Верховною Радою України 21-го квітня 2011 р. змін до Закону України з увічненням Прапору Перемоги.

4. Силові владні структри, всупереч рішенням багатьох органів місцевого самоврядування, дозволили демонстрацію тоталітарних символів на заходах по вшануванню річниці 9-го травня

5. Підписання Президентом України 20-го травня Закону України з увічнення Прапору Перемоги.

З повагою,

Рада УГО «Помаранчева Хвиля»

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.