nav-left cat-right
cat-right

О. Тарас Барщевський – про стан нашої Церкви

Лука Костелина

О. Тарас Барщевський – у церкві проповідував Божу науку, громадскість – інформував про стан нашої Церкви

Від понеділка 4 квітня по 11-те квітня 2011 року перебував у Чикаґо о. Тарас Барщевський. Прибув до вітряного міста о. Тарас з України на запрошення пароха о. крилошанина Олега Кривокульського, щоб в часі Великого Посту провести з вірними парафії свв. Володимира й Ольги духовні вправи – поділитися з ними роздумами про місце Церкви в нашому житті та розглянути засади й принципи Христової науки, які повинні бути нормою в нашому щоденному християнському житті .

Не випадково в нашій Церкві існує звичай в часі Великого Посту відбувати духовні вправи, які прийнято називати реколекціями, адже наближаємося до великого свята, яким є Христове Воскресіння „празник-празників”. Церква заохосує нас духово підгоиувати себе до зустрічі з ним. Саме такою підготовкою є реколекції, в яких, під проводом проповідника, вірні мають нагоду проаналізувати своє повсякденне життя на базі виголошених ним наук, зануритися в духовні роздуми, щоб відчути в своїх серцях потребу Господа Бога, нашого Творця.

Реколекції почалися в середу, 6 квітня, о 6:30 вечора. Розпочали їх особливі моління – Утреня з поклонами, яка супроводжувалася чудовим наспівом у мінорній тональності, у виконанні хору „Крилос”. Ці моління, Канон св. Андрія Крицького, складалися з читань отцем парохом стихів із покаяльного канону, на що хор відповідав приспівами „Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі”, „Преподобна Мати Маріє, моли Бога за нас” та „Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас”. В час співу, богомольці били поклони, яких було більше сотні. Моління тривали дві години. Після молінь о. Тарас Баращевський виголосив свою першу науку.

У цій проповіді-науці о. Тарас розглянув питанння, що таке Церква та яке наше місце в Церкві. Проповідник, за прийнятими напрямними Синоду наших Епископів розглядав Церкву як „Святість об’єднаного Божого люду”. На базі цього афоризму Отець представив Христову Церкву, як дівицю, Наречену Ісуса Христа, яка, як проповідник говорив, є завжди молодою, радісною. І тому ми, незалежно від нашого віку, завжди повинні почуватися в Церкві молодими, сприймати життя з радістю, бо життя – це дар, даний нам Богом. А, перебуваючи в Церкві, ми прямуємо до святості. „Перебуваючи в Христовій Церкві ми повинні бути обєднані Божим духом, – говорив проповідник, – бо перебуваємо в світі, який Бог сотворив і нам його подарував”.

В наступній своїй проповіді проповідник розглядав питання, що означає бути „царством священників, народом святим згідно з вченням Старого та Нового Завітів і як можна стати членом цього народу. В своїй третій проповіді Отець розглянув важливість і значення покаяння, навернення та силу Божого прощення. В суботу Отець зупинився на огляді світловго Христового Воскресіння, розглядаючи його як надію. Проповідник говорив, що ми сьогодні стоїмо перед різними викликами. Живемо в світі, в якому нам потрібна сила прямувати вперед, мати надію, а тією надією є Христове Воскресіння, яке є запорукою нашого вічного життя у Царстві Божім. Усі дні, коли відбувалися реколекції, вранці ранками служилися Св. Літургії св. Івана Золотоустого (у пятницю – Св. Літурнія Ранішосвячених Дарів), а вечорами, крім згаданих молінь в серед та в наступні дні служились Парастас, Сорокоусти та Акафіст до Пресвятої Богородиці. Названі відправи майже кожного дня служаться в соборі свв. Володимира і Ольги під час Великого Посту.

Всі проповіді о.Барщевського відзначалися глибокими роздумами поодиноких засад християнського життя, місії Церкви і в Ній наше місце. Останню проповідь пропоовідник виголосив в неділю 10 квітня на всіх трьох Святих Літургіях. Вона дещо тематично відрізнялася від попередніх проповідей, бо торкалася людських слабостей, про які згадував Євангелист Марко в недільному Євангелії. Вже і учні питали Христа, чи вони будуть сидіти ліворуч і праворуч в Царствів поруч нього, ніби ділили крісла між собою. Христос їх повчав, що вони не знають чого вони хочуть. Проповідник відмітив, що люди хочуть бути керівниками, змагаються за владу і тим хочуть собі здобути авторитет. „А авторитет осягається не верховодством, а служінням іншим, служіння чомусь спільному, ” – сказав проповідник, назвавши Патріярха Йосифа як приклад. (Слухаючи ці слова, я мимохіть згадав 150+ партій в Україні й 150+ отаманів, кожний з яких хоче бути першим).

Користаючись нагодою перебування в Чикаґо о. Тараса Барщевського, заходом прицерковного Братства св. Андрея при парафії свв. Володимира і Ольги в неділю, о годині 1-ій по полудні, була зорганізована зустріч отця Барщевського з парафіян, Отець зробив цінну і глибоку доповідь під назвою „Релігійна ситуація в Україні і наша Церква”.

Ведучим зустрічі був Лука Костелина, голова Братства св. Андрея при парафії свв. Володимира й Ольги. Зустріч почалася молитвою, яку провів настоятель о. крилошанин Кривокульський. Відтак ведучий дійства представив присутнім доповідача.

О. Тарас Барщевський – українець, народився в Боснії, у священничій родині. Його батько під сучасну пору є українським греко-католицьким священником у Хорватії. Уже кілька років о. Тарас проживає у Львові і є професором на Українському Католицькому Університеті, де викладає Святе Письмо. Працюючи як викладач Святого Письма, о.Тарас є кількох років секретарем робочої групи по написанню катехизму, яктй має появитися в травні цього року під назвою „Христос – наша пасха”. Це буде новий Український греко-католицький катехизм написаний в дусі Східнього Богослов’я з узглядненням наших літургічних традицій та з прицілом, щоб був зрозумілий для сучасної української людини, зокрема молоді. Після цього ведучий попросив професора Українського Католицького Університету о. Барщевського до мікрофону на виголошення доповіді. Тут треба підкреслити, що о. Тарас визначається красномовністю, чіткістю у висловленні думок, глибокою аналізою складних питан, при чому має широкий діяпазон біблійного знання Старого та Нового Завітів.

В своїй доповіді він розглянув наступні теми: як виглядає релігійне життя в Україні, участь молоді в релігійному житті, наші стосунки з православними різних юрисдикцій на вищому рівні, наші стосунки з представниками римо-католицької церкви. Він торкнувся того факту, що римо-католицька церква у Львові має свого владику, вищого ранґою від нашого в УГКЦ, (це нас повинно турбувати). О. Барщевський згадав також ставлення влади до Церкви і навпаки. Під кінець, доповідач процитував декілька висловів новообраного Патріярха Святослава, з яких можна було зрозуміти, що він має чітке розуміння будучности нашої Української Греко-Католицької Церкви. Доповідач закінчив свій виступ словами Патріярха Святослава, який сказав: „Нам не треба випрошувати Патріярхат. Нам треба себе вести так, що ми гідні Патріяршого устрою, а тоді лише заявити, що маємо Патріярхат”.

Так склалося, що в неділю 10 квітня Іллінойський Відділ УККА мав запляновану зустріч у Культурному осередку з письмеником і журналістом з Дніпропетровська п. Фіделем Сухоносом. Щоб не проводити два заходи в один і той сам час, була дана можливість для п. Сухоноса виступити після о. Тараса в церковній залі. Доповідача представив присутнім ведучий, відмітивши, що він є членом Національної Спілки письменників України, автор близько 30 книг та колективних збірників, а між ними „Америка у вишиванці”, „Українська Америка зблизька”, книжка-реквієм про голодомор-ґеноцид українського народу „Не підлягає забуттю”, а минулого року упорядкував збірник „До 350 річчя Конотопської битви”. П. Фідель Сухоніс є шеф-редвктором журналу „Бористен”.

В своєму виступі гість з України розказав про свою громадську діяльність в Дніпропетровську, про тематику вадаваного ним журналу „Бористен”, який приділяє багато уваги справі голодомору-ґеноциду. Доповідач підкреслив, що в Дніпропетровську живуть гарні люди, українці, але їх треба українізувати, бо пройшли русифікацію. Вони і сьогодні знаходяться під певною „пресією”, якою є наступ православної церкви Московського патріярхату. Після свого слова п. Сухоніс подарував голові місцевого відділу УККА д-рові Олесю Стрільчуку свою книжку про голодомор.

Після доповдей відбулася дискусія, яка тривала біля двох години, і в якій приймали участь 12 дискутантів, завдаючи доповідачам питання та висловлювали свої коментарі. Майже всі питання були адресовані о. Тарасу. В людей було велике зацікавлення релігійними справами в Україні. Отець давав на всі питання вичерпні відповіді, які часто сприймалися теплими оплесками. І коли ведучий підкинув суґґестію, що нам треба ще раз зсапросити о. Тараса Барщевського до Чикаґа, то численна публіка, яка висиділа майже в цілості до кінця, відреагувала на суґґестію бурхливими оплесками.

Здавалося, що людям не дуже хотілося закінчувати зустріч, хоч тривала майже 3 години. Після її офіційного завершеннч, люди ще якийсь час підходили до отця з питанняни та порозмовляти. В своєму заключному слові ведучий Лука Костелина, голова Братства св. Андрея, котре було організатором цього дійства, подякував всім за участь, зложив від Братства о. Тарасу дар любови та прочитав від Братства вітання для Отця, яке люди привітали оплесками. На память про зустріч була вручена Отцю від Братства по-мистецьки виконана українська писанка на гусячому яйці.

Зустріч завершив парох о. крилошанин Кривокульський висловом подяки для всіх та побажав всього нащкращого, зокрема привітав всіх з наближаючимся празником Христового Воскресіння. Заключну молитву провів Отець Тарас.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.