nav-left cat-right
cat-right

Вірші Роксолани Заріцької

 “Помаранчевій Хвилі”

                                    Хоча далеко ми від рідної Землі,

                                    Але і сердцем і душею ми завжди,

                                    Завжди ми там де солов’їнії пісні

                                    І де цвітуть вишневії сади.      

            Все це Україна – рідная земля,

            Багатющі надра й чистая вода.

            Гори і ліси, річки і поля,

            Вишита сорочка й наша коляда.                                 

                                    Там, де український дух

                                    В родючу землю паростки пускає,

                                    Щоб промінь сили не потух,

                                    Що всіх нас разом об’єднає.

            Єднаймось друзі ми навік,

            Як наші прадіди єднались

            І буде пам’ятати рід,

            Коли на вірність присягались.

 

…………………………………………………………………………….

                  Якби, хто крила дав мені,

                  Щоб хоч на мить перелетіти

                  Той океан, безодню в далині.

                  Й дітей своїх до себе притулити.

                                          Щоб їх головоньки малі

                                          До свого серця прихилити

                                          І відігнати геть жалі,

                                          Що встигли душі роз’ятрити.

                  Якби, хто крила дав мені,

                  Щоб ними можна обігріти

                  Всіх діточок, залишених в пітьмі,

                  Щоб ласки матерів їх замінити.

                                          Ой, діти, наші рідні діточки.

                                          Чи зможете те все забути?

                                          Залишені батьками на роки,

                                          Щоб ліпшого майбутнього здобути.

                  Якби, хто крила дав мені.

                  Прошу на день, годину, хвильку

                  І чую голос в стороні,

                  Який порушив мою думку.

                                          Дивись-но, захотіла крила

                                          Не мрій! Опустися на землю небоже,

                                          Не перша ти і не остання просила,

                                          Але зробити цього ніхто не зможе.

                      

………………………………………………………………………………………………

  

 КОЛИСКОВА

                         Зайде солодкий сон до хати,

                        Де діток в ліжко покладе

                        І ніжно буде колисати,

                        Подушку ненька підкладе.

                                                Люлі, люлі голуб’ятка,

                                                Оченятка сплять,

                                                Люлі, люлі зайченятка,

                                                Носики соплять.

                         Сплять мої рідненькі

                        Серцю так близькі.

                        Сни принесуть вам гарненькі

                        Зорі золоті.

                                                Люлі, люлі голуб’ятка,

                                                Оченятка сплять.

                                                Люлі, люлі зайченятка,

                                                Носики соплять.

                        Хай присниться небо

                        Вільне, голубе.

                        Тепле, ясне сонце,

                        Що вгорі пливе.

                                                Люлі, люлі голуб’ятка,

                                                Оченятка сплять.

                                                Люлі, люлі зайченятка

                                                Носики соплять.

                        Пам’ятай, дитинко,

                        Українці ми.

                        Виростай щвиденько

                        Землю славити.

 

 ……………………………………………………………………………………………………………

 

Хто керує владою, всі те знають,

А українцям місця у верхах нема.

Скільки років землю обкрадають

І сподіватись на кращого дарма.

                        О, Україна, рідно ненько

                        Кому ростила синів і дочок?

                        Тисячі рабів виїздить тихенько

                        В краї чужі на заробіток.

Вони то думають, гадають,

Що діткам грошей привезуть.

А все не так бува, як мріють,

Бува, що й в труні повернуть.

                        Одну красуню українку

                        Під поїзд кинули за те,

                        Що не хотіла з паном в ліжку

                        Робити щось сором’язне.

А скільки, того є на світі

Знущань над нашими людьми.

Хлопчину молоденького до смерті

Жорстоко забито рекетирами.

                        Коли прийде кінець поневірянням,

                        Коли настане час такий,

                        Що українці своїм бідуванням

                        Розірвуть той ланцюг важкий?

І стане українською держава.

При владі будуть наші земляки.

Вершитись буде наших дітей слава,

А внуки будуть вдячні на віки.

 

…………………………………………………………………………………………………

 

                        Мій, Хоронителю, де ти літаєш?

                        Невже не чуєш, як важко мені,

                        Чи втішного, гарного не маєш

                        Для мене принести в чужій стороні?

                                                І серденько тисне і плаче від болю,

                                                І скільки терпіти ще треба мені.

                                                Дорога вкрита чужа гіркотою,

                                                Я стисну всю волю в долоні свої.

                        Не хочу торкатись злоби людської,

                        Нехай залишається з ними вона.

                        І зависть, плітки, ненависті страшної

                        До краю душа їх залита сповна.

                                                І хочеться вірити, що день прийде,

                                                І сонце розтопить ту глибу холодну.

                                                Веселка над нами яскраво зійде,

                                                Щоб розігнати тьму тую чорну.

                       

………………………………………………………………………………………………………

Ой, доле моя, доленько гірка.

Так важко у чужому світі жити.

Де родини і друзів нема

І поради нема в кого просити.

                        Тільки темна ніч, порадниця одна,

                        Коли принесе сон з рідного краю.

                        Побачу всіх разом біля стола

                        Батьків, дітей і хату біля гаю.

Що довелось пройти, один Бог знає,

А що попереду, невідає ніхто.

Так, Господи, допоможи тому хто дбає,

Хто відчинив до тебе душу, як вікно.

 

………………………………………………………………………………………….

                                                Коли мене не стане на землі,

                                                Хочу в калині спокій віднайти.

                                                Душа моя, нехай, в квітки малі

                                                Переселиться на довгії роки.

                        І буду зустрічати весну з цвітом

                        І з раньою росою на листках.

                        Нехай колише гілля вітром,

                        Я буду засипати при думках.

                                                Нехай насняться сни чудові,

                                                Про вільний багатющий край.

                                                Дитячі очі волошкові

                                                Й гірський, сріблястий водограй.

 

…………………………………………………………………………………………………

       

                        Де ти доле моя, відгукнись.

                                    Стільки років на тебе чекаю.

                                    Хоч на мить у житті зупинись,

                                    Дай хай щастя краплинку пізнаю.

            Як пройдеш, ти, колись посміхнись.

            Щоб тебе могла я впізнати.

            Зворушливо в очі мої подивись

            І серце ти можеш забрати.

                                    Я віддам своє серце відразу.

                                    Без жалю, подарую тобі

                                    І забуду я кожну образу

                                    Незалишу нічого собі.

            Я не втомлюсь на тебе чекати,

            Довго прошу тебе не барись.

            І я буду надію плекати,

            Де ти доле моя, відгукнись.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.