nav-left cat-right
cat-right

Американська економіка і наші гаразди

Лука Костелина

Під кінець другого кварталу минулого року (2010) американський бізнесовий світ несподівано почав тривожитися, що позитивні зрушення в економіці, котрі почалися в першому кварталі того ж року, можуть не те що сповільнитися, а й припинитися.

Дехто, навіть, почав говорити, що з’явилася можливість так званого “double dip” в економіці, тобто повторення Великої рецесії, яка тривала від грудня 2007 року до червня 2009. Приводом до таких песимістичних міркувань були помітні скорочення у виробничому секторі, сповільнення замовлень на вироби довготривалого користування, побоювання, що ВВП за другий квартал 2010 року не досягне того рівня, який раніше економісти передбачували. У будівельній індустрії подалі не було ніяких ознак на краще, ціни на нерухомість в більшості штатів не переставали знижуватися, а “foreclosures” продовжували тривожити домовласників. Були прогнози, що рівень безробіття от-от сягне 10 відсотків. В такій ситуації важко бути оптимістом. Та й було чимало нарікань, що дрібний і середній бізнес не мають доступу до кредитування – необхідність для економічної активності і розвитку.
Песимістичний настрій, однак, довго не тривав. Виявилося, що в наступних – у третьому й четвертому кварталах – з’явилися позитивні зрушення. Економіка неначе віджила. Хоч не в достатній кількості, вона почала творити нові робочі місця. Тижневі звільнення з робочих місць, мірилом чого були зголошення на одержання виплат за безробіття, стабілізувалися на рівні нижче 450 000 (перед тим їх пересічні дані коливалися на рівні пів мільйона, а то й вище). Американські корпорації почали “хвалитися” рекордними прибутками. У різних галузях діяльності, більше 75 відсотків великих корпорацій повідомляли, що їхні квартальні прибутки і “revenue” (обороти продажу) перевищили передбачення різних аналітиків. Це радувало різних інвесторів, малих і великих, зокрема останніх. Показники “Doe Jones” і “S&P 500” росли вгору, приносячи власникам акцій гарні прибутки.
Як подавалося в різних повідомленнях, прибутки корпорацій та різних фінансових фірм були наслідком підвищеної продуктивності робітника та використання працівників на неповний робочий день, замість набору людей на восьмигодинний. Тут і там можна було чути докори в бік великих корпорацій, чому вони “сидять” на колосальних сумах готівки, замість того, щоб її інвестувати та набирати безробітних людей на роботу. Але на ці нарікання ніхто не звертав уваги, як не звертає і сьогодні. Це вже така природа американської капіталістичної системи – досягання якнайбільших прибутків підприємця за всяких доступних умов.
На сьогодні ніхто не говорить про “double dip”. Сьогодні оцінка американської економіки така: вона має всі ознаки повільного росту. Економісти кажуть, що треба погодитися з тим, що потрібно кілька років, щоб подолати рівень безробіття, але це не буде перешкоджати економіці повільно розвиватися. Відвідуючи окремі штати і зустрічаючись з різними підприємцями, Президент Барак Обама говорить про різні ініціативи уряду, спрямовані на подальший ріст економічної активності і переконує всіх, що ці ініціативи спрямовані на подолання стану безробіття. А головний банкір Бен Бернанкі запевняє, що економіці не загрожує інфляція і тому немає причин на зупинення програми “QE2” (виносить 600 більйонів доларів), метою якої є забезпечити державну скарбницю потрібною готівкою на фінансування урядових потреб. Ця програма здійснюється шляхом закупу державних бондів і її додатковим завданням є втримувати низьку позичкову ставку на іпотечне кредитування, щоб сприяти будівельній індустрії та покупцям житла.
Коли приглянутися до різних показників, що були опубліковані за останні місяці минулого року та в січні цього року, то таки треба ствердити, що є багато підстав бути оптимістичним стосовно подальшого розвитку економіки. Назвімо кілька показників. Індекс, котрий відображає рівень виробництва, за повідомленнями ISM, стоїть на рівні 60 балів (число вище 50 говорить про збільшену активність), і в подібному стані є сектор послуг. Платня робітника з місяця в місяць збільшується на 0,3 відсотка, що впливає на збільшену купівельну спроможність покупця. Покупець (споживач), в свою чергу, вже шість місяців підряд постійно збільшує закупи товарів і послуг, що їх пропонує економіка. Він навіть вже менше боїться робити закупи в кредит – у грудні його борг збільшився на шість мільярдів доларів, у три рази більше від передбачень економістів. Закупи у кредит засвідчують, що покупець позитивно сприймає розвиток економіки. Його оптимізм підтвердив індекс, котрий був опублікований Мічиґанським університетом.
Треба, однак, підкреслити, що названі і неназвані показники часто подаються у “пропогандистському” опакуванні з дозою психологічно-позитивного забарвлення. Часом показники бувають незрозумілі і їх інтерпретація нелегка. Прикладом можуть послужити січневі повідомлення про кількість створених економікою нових робочих міць праці і рівень безробіття. Було повідомлено, що в січні цього року економіка створила ледве 36 тисяч робочих місць (офіційне передбачення економістів було на 140 тисяч; ADP, Inc. передбачало 187 тисяч) тоді, як рівень безробіття, всупереч передбачуваного підвищення з 9,4 відсотка до 9,5, згідно з офіційним повідомленням знизився до 9,0 відсотка. Звичайно, в цих показниках великі протиріччя. Може економісти розберуться в цьому питанні й подадуть роз’яснення цього протиріччя.
В своїх попередніх репортажах про стан американської економіки я часто представляв його в критичному освітленні. Сьогодні я прийшов до висновку, що може дійсно “кращі часи настали”. Я спостеріг один показник, який спонукає мене до такого погляду. А тим показником є поведінка української громади в чикаґському мегаполісі. Вона поводиться так, якби знаходилася у великих економічних гараздах – гуляє й забавляється. Може така поведінка характерна й іншим громадам в інших містах. Відомо, щоб гуляти, треба бути економічно забезпеченим.
Гучні гуляння почалися зустріччю нового року. Майже кожна парафія, різні організації, ресторани – всі справляли багаті й розкішні зустрічі нового року, вхід на які був від 70 до 125 доларів, і навіть більше. Не встигли відгуляти зустріч нового року, як почалося гуляння з приводу зустрічі “Старого-Нового” року, “Маланки”. Відтак були гуляння в суботу 22 січня і в суботу 29 січня. Ці дати нам відомі з нашої історії.
Щойно почався лютий. І як мені відомо, принаймні шість забав вже відбулося з нагоди святкування “святого” Валентина в ціні від 35 доларів і вище. На мій погляд, це найкращий показник, що наші люди почуваються економічно забезпеченими, не відчувають якоїсь кризи. Треба вірити, що в нас немає проблем зі сплачуванням мортґеджів, забезпеченням необхідними речами своїх родини та й ще лишається досить, щоб вислати допомогу рідним в Україні. Помагаємо їм, бо треба помагати, тільки що не застановляємося над тим, що ця наша поміч якоюсь мірою приховує економічні негаразди, за які відповідає Президент Янукович і його команда. Та це вже інше питання. Живучи в гараздах, не дивуймося, що після всіх цих названих видатків у нас вже не вистарчає коштів дати “на тацу”, чи якийсь НАШ громадський захід на місцях нашого проживання.

Comments

Коментувати

You must be logged in to post a comment.